Власне, Гудіні ошукав Клеппіні, розігравши все як по нотах. Він дав змогу суперникові дізнатися код французьких кайданків і вибрати на сцені саме їх. Потім, під час борюкання, спритний Гудіні зумів замінити пароль замка на «F-R-A-U-D». Він кілька тижнів управлявся з цим трюком. Гудіні сам не нервував, а примушував хвилюватися інших (спеціально зволікав зі своїм звільненням, підсилюючи драматизм дії і змушуючи глядачів непокоїтися в очікуванні). Його втеча від смерті завжди була вишукана і легка, що надавало йому вигляду супермена.
Як владна людина, ви повинні постійно працювати і нескінченно тренуватися, перш ніж виходити на сцену тощо. Ніколи не демонструйте людям свою тяжку працю. Дехто гадає, буцімто такий показ лише засвідчить його старанність і чесність, але насправді він виглядатиме слабшим, бо складатиметься враження, ніби кожний, хто тренуватиметься і працюватиме як слід, зробить те саме. Свої зусилля і трюки залиште для себе — тоді вам буде притаманна божественна вишуканість і легкість. Зазвичай люди не бачать джерел божої сили — вони бачать лише наслідки.
Перші уявлення про силу походять із первісних зустрічей із природою: блискавка в небі, несподівана повінь, стрімкість і лють дикого звіра. Ці сили не потребували роздумів чи планування — вони вражали раптовою появою, вишуканістю і владою над життям і смертю. Саме цю владну силу ми завжди хотіли імітувати. За допомогою науки і технологій ми відтворили стрімкість і разючу силу природи, але чогось бракує: машини шумлять і смикаються, демонструючи свої зусилля. Навіть найкращі технологічні творіння не завадять нам милуватися тим, що рухається легко і невимушено. Влада дітей, які приневолюють нас, зумовлена звабливою чарівністю милих істот, котрі менше за нас рефлексують. Ми не можемо повернутися до цього стану, але, якщо можемо вдати таку невимушеність, ми викликаємо в оточення первісний подив, який природа завжди пробуджувала в людях.
Один із перших європейських письменників, який виклав цю засаду, належав до такого найбільш неприродного середовища, як двір доби Відродження. У виданій 1528 року книжці «Придворний» Балдасар Кастільйоне описав надзвичайно вишукані й кодифіковані манери досконалого царедворця. Його жестам, пояснює Кастільйоне, має бути притаманна sprezzatura, тобто вміння подавати важке, як щось невимушене. Він заохочує царедворця «все робити невимушено, приховуючи штучність, аби в словах і діях не було помітно надуманості й напруженості». Нас усіх захоплює якийсь незвичний хід, але якщо він іще й природний і вишуканий, наш захват удесятеро більший, «але якщо… це робиться важко й надсадно, вишуканість зникає, і все втрачає свою вартість».
Поняття «sprezzatura» прийшло зі сфери образотворчого мистецтва[15]. Усі знамениті ренесансні художники зберігали процес творчості в таємниці. Публіці показували лише завершені шедеври. Мікеланджело не дозволяв дивитися, як він працює, навіть римським папам. Ренесансний митець не пускав до своєї робітні ні публіку, ні патронів не через побоювання наслідувань, а тому, що враження від тяжкої праці могло зіпсувати чарівливий вплив завершеного твору й ретельно створювану атмосферу простоти і природності прекрасного.
Ренесансний художник Вазарі, який був іще й першим великим мистецтвознавцем, висміював творчість Паоло Учелло, що захоплювався законами перспективи. У творах Учелло надто очевидними ставали зусилля, яких він докладав для дотримання перспективи; через це його картини потворні й штучні, у них переважає ремісництво. У нас така сама реакція, коли ми бачимо натужність у манері виконавця, бо це руйнує легкість ілюзії. Нам стає незручно. З другого боку, спокійні й вишукані виконавці знімають у нас напруження, створюють ілюзію того, що вони не грають, а діють насправді — просто така в них природа, — хоча насправді все, що вони роблять, потребує і тяжкої праці, і вправляння.
Поняття sprezzatura релевантне для всіх форм влади, і ваша влада критично залежить від показності та ілюзій. Ваші публічні виступи подібні до творів мистецтва: вони повинні бути візуально привабливими, навіть розважати. Коли ж розкриваєте механізм своєї творчості, ви стаєте простими смертними. Зрозумілі речі не викликають подиву: ми тоді собі кажемо, що зробили б не гірше, якби мали гроші й час. Уникайте спокуси похизуватися своїм інтелектом, розумніше приховати механізм роботи вашого інтелекту.
Талейран застосовував цю концепцію щодня, і це посилювало ауру влади навколо нього. Перепрацьовувати він не любив і змушував інших виконувати його роботу: шпигунство, дослідження, детальний аналіз. Користуючись результатами цієї праці, він сам ніколи не здавався напруженим. Коли шпигуни повідомляли йому про якусь найближчу подію, він у світській бесіді міг зауважити, що передчуває її неминучість. Люди через це гадали, що він провидець. Його лаконічні заяви і дотепи спиралися на докладне вивчення й обмірковування. На урядовців, зокрема й на самого Наполеона, Талейран справляв враження дуже сильної людини саме завдяки позірній легкості своїх дій.
Є ще одна підстава для приховування власних викрутів і трюків: розкриваючи цю інформацію, ви даруєте людям ідеї, які вони можуть використати проти вас. Ви втрачаєте всі переваги мовчання. Нам кортить, аби світ знав про зроблене нами, ми хочемо задовольнити своє марнославство, щоб світ плескав у долоні нашому розуму й тяжкій праці і співчував тому, що ми стільки часу витратили на досягнення такого рівня артистизму. Навчіться контролювати бажання побазікати, бо результат може виявитися протилежним. Пам’ятайте: що більше таємничості довкола вас, то дивовижнішою здається ваша сила. Створюється враження, що тільки ви здатні зробити цю справу і тільки ви маєте такий хист і потужний вплив. І нарешті, якщо ви робите все вишукано і легко, люди повірять, що ви здатні на більше, якщо докладете більше зусиль. Це викликає водночас і захват, і острах. Ваша влада не вичерпалася, і ніхто не знає її меж.
Образ: скакун. Ми бачимо напругу верхівця, стримування коня, його важке, надсадне дихання. Але здаля, де ми сидимо і спостерігаємо, здається, що кінь граціозно летить у повітрі. Тримайте оточення на відстані, і люди бачитимуть лише легкість ваших рухів.
Авторитетна думка: Якою б не була невимушеною й тривіальною дія, вона характеризує не тільки майстерність виконавця, але й сприймається набагато вагомішою, ніж вона є насправді. Це зумовлено тим, що спостерігачам здається, ніби людина, яка так легко все робить, здатна зробити набагато більше (Балдасар Кастільйоне, 1478—1529 рр.).
За своїм духом секретність, якою ви оточуєте свої дії, має здаватися безтурботною. Завзятість у приховуванні своєї роботи може справляти неприємне, навіть параноїдальне враження: ви сприймаєте гру надто поважно. Гудіні обачно подавав приховування таємниць трюків як гру, частину шоу. Нікому не показуйте незавершену роботу, але якщо ви витрачатимете забагато сил на приховування, то уподібнитеся художникові Понтормо, який в останні роки життя приховував свої фрески від людського ока, через що збився з пантелику. Не забувайте ставитися до себе з гумором.
Буває, що корисно розкривати кухню своїх проектів. Усе залежить від смаків аудиторії і часу дії. Фінеас Тейлор Барнум визнав, що його глядач хотів відчувати себе учасником шоу і що люди приходять у захват, коли розкривається таємниця трюку, бо американському демократичному духові до вподоби викривати людей, які приховують джерела своєї сили. Публіці імпонував і гумор, і чесність шоумена. Барнум довів це до краю, коли рекламував свої витівки в популярній автобіографії, написаній під час розквіту своєї кар’єри.