/10/ Звідси він пройшов у два переходи 10 парасангів до багатолюдного міста Пельт. Там він пробув 3 дні. Упродовж цих днів аркадець Ксеній, здійснивши жертвоприношення, відзначив Лікейські свята та ігри; нагородою були золоті стленгіди[30]. Кір також спостерігав за змаганнями. Звідси у два переходи він проходить 12 парасангів до Ринку Керами, багатолюдного міста, розташованого на кордоні з Місією.
/11/ Звідти він пройшов у три переходи 30 парасангів до багатолюдного міста Кастропедіона. Там він пробув 5 днів. Кір заборгував солдатам платню більше ніж за три місяці, і вони часто приходили до його намету й вимагали грошей. А Кір відбувався обіцянками і відсилав їх назад і, мабуть, був сприкрений, бо ж не в його вдачі було не розплачуватися. /12/ Сюди до Кіра приїхала Епіакса, дружина Сіеннесія, кілікійського царя. Кажуть, вона дала Кірові багато грошей. Адже він одразу ж розрахувався із солдатами, виплативши за 4 місяці. Кілікіянка мала із собою охорону, складену з кілікійців та аспендійців. Кажуть, що Кір зійшовся з Епіаксою.
/13/ Звідти Кір проходить у два переходи 10 парасангів до багатолюдного міста Тімбрія. Там, обабіч шляху, знаходилося джерело, яке мало ім’я Мідаса, царя фригійців; тут, кажуть, Мідас упіймав сатира, а вино вилив у воду[31]. /14/ Звідти Кір у два переходи пройшов 10 парасангів до багатолюдного міста Тіріейона. Там він пробув 3 дні. Кажуть, нібито кілікіянка просила у Кіра показати їй військо; той, зі свого боку, охоче погодився і влаштував огляд еллінам і варварам на рівнині. /15/ Кір звелів еллінам вишикуватися і стояти у прийнятому в них бойовому ладі[32], причому кожен командир мав вишикувати свій загін. Тож солдати вишикувалися по чотири чоловіка у глибину: на правому фланзі перебував Менон із своїм військом, на лівому — Клеарх і його солдати, середину ж займали інші стратеги[33]. /16/ Кір спочатку зробив огляд варварам; вони проходили повз нього вишикуваними по ескадронах і полках. Потім він оглянув еллінів, проїжджаючи вздовж шеренг на бойовій, а кілікіянка — на критій колісниці. На всіх еллінах були мідні шоломи, багряні хітони і кнеміди[34], а щити були вийняті з чохлів. /17/ Об’їхавши все військо, він зупинив колісницю перед центром фаланги і через тлумача Пігрета передав наказ еллінським стратегам повиймати зброю і кинутися в атаку всією фалангою. Ті віддали наказ солдатам. Відтак за поданим сигналом елліни підняли зброю і пішли в наступ. Потім вони з гучними криками наддали ходу, який перейшов у біг у напрямку до наметів. /18/ І тут варварами оволодів жах: кілікіянка втекла до своєї колісниці, а продавці, що перебували на базарі, покидали свої товари і сховалися. Тим часом елліни зі сміхом повернулися до своїх наметів. Кілікіянка дивувалася із блиску і ладу війська, а Кір зрадів, бачачи, який переполох зчинився у варварів через невтримність еллінів.
/19/ Звідси Кір у три переходи пройшов 20 парасангів до Іконіона, прикордонного міста Фрігії. Там він пробув 3 дні. Звідти він пройшов землями Лікаонії у п’ять переходів 30 парасангів. Він дозволив еллінам грабувати цю країну як країну ворожу. /20/ Звідти Кір відіслав кілікіянку в Кілікію[35] найкоротшим шляхом; разом з нею він відрядив Менона з його загоном. А Кір з рештою війська пройшов землями Каппадокії у чотири переходи 25 парасангів до багатолюдного і квітучого міста Дани. Там він пробув 3 дні; за ці дні Кір стратив перса Мегаферна, царського скіпетроносця[36], і якогось іншого вельможу (з підвладних йому урядовців), звинувативши їх у підступах супроти нього.
/21/ Звідти він намагався вторгтися у Кілікію[37]. Туди вела проїжджа дорога, дуже крута і непрохідна для війська у разі вчинення опору з чийогось боку. А за чутками, Сіеннесій перебував у горах й охороняв прохід до країни; тому Кір цілий день залишався на рівнині. Наступного дня прибув вісник, який повідомив, що Сіеннесій покинув вершини, коли дізнався, що військо Менона вже опинилося в Кілікії, по той бік гір, а також через те, що з Іонії в Кілікію прямує Тамос з трієрами лакедемонців[38] і самого Кіра. /22/ Отже, Кір вийшов у гори без жодних перешкод і зустрічав на шляху намети в тому місці, де раніше чатували кілікійці. Звідти Кір спустився у розлогу й мальовничу долину, добре зрошену і засаджену всілякими деревами та виноградом; рівнина рясніла кунжутом, гречкою, просом, пшеницею і ячменем. Звідусіль вона оточена від моря до моря крутими і високими горами. /23/ Спустившись з гір, Кір пройшов долиною 25 парасангів у чотири переходи і прибув до Тарса — великого і велелюдного міста Кілікії, де знаходяться палаци царя Сіеннесія. Посередині міста протікає річка Кідн, завширшки в 2 плетри. /24/ Мешканці цього міста, крім торгівців і жителів приморських міст Сол та Ісс[39], пішли разом із Сіеннесієм і поховалися в укріпленій природою гірській місцевості.
/25/ Епіакса ж, дружина Сіеннесія, прибула в Tape на 5 днів раніше Кіра. Але під час переходу через гори в долину загинуло два лохи Менона[40]. Одні розповідали, ніби їх порубали кілікійці під час якогось грабежу, інші ж запевняли, що вони відстали від своїх і не змогли знайти ані товаришів, ані шляху, і, зрештою, заблукали і загинули. /26/ Загалом цей загін складався із 100 гоплітів. Решта солдатів, прийшовши до Тарса, розлючена загибеллю товаришів, пограбувала місто і палаци, що знаходилися в ньому. Коли Кір прибув до міста, він викликав Сіеннесія до себе. Той відмовлявся, кажучи, що й раніше ніколи не давався в руки дужчого, а нині й поготів, але потім дружина вмовила, і він отримав запоруку у вірності[41].
/27/ Відтак, під час зустрічі Сіеннесій дав Кірові багато грошей для найманців, натомість отримав від Кіра коштовні дарунки: золоту вуздечку, золоте намисто, браслет, золоту акінаку, перське вбрання. А ще Кір обіцяв не плюндрувати його країни; а тих людей, які були вже відведені в рабство, він обіцяв, у разі, коли вони знайдуться, повернути назад[42].
Розділ З
/1/ У Тарсі Кір і його військо пробули 20 днів. Солдати відмовлялися йти далі; адже вони вже підозрювали, що йдуть на царя. А наймалися — вони так і казали — не з цією метою. Спершу Клеарх став примушувати своїх солдатів іти вперед та, як тільки він рушив з обозами, вони мало не вбили його камінням. /2/ Побачивши, що вдаватися до сили даремно, Клеарх скликав солдатів на зібрання. Спершу він довго стояв і плакав, а солдати дивились, пантеличились і мовчали. /З/ А тоді він сказав приблизно таке: «Солдати, не дивуйтеся з того, що я опинився у такому становищі. Адже Кір виявив до мене знаки гостинності, вшанував мене, вигнанця, і дав десять тисяч дариків. Грошей я не сховав, не згайнував, а, між іншим, витрачав тільки на вас. /4/ Спочатку я воював з фракійцями і ми з вами допомагали Елладі, вигнавши фракійців із Херсонеса, бо ж вони хотіли відібрати землю у тамтешніх еллінів. Коли ж Кір покликав мене, я вирушив у дорогу з вами, аби віддячити йому за добродійство. /5/ Оскільки ж ви не хочете іти з ним у похід, то я змушений або зрадити вас і скористатися дружбою Кіра або, обманувши його, зостатися з вами. Я не відаю, зрештою, чи вчиню слушно, але буду з вами і чинитиму вашу волю. Тоді ніхто не дорікатиме, мовляв, я припровадив еллінів до варварів, зрадив еллінів і звабився на дружбу з варварами. /6/ Навпаки, якщо не хочете послухатись мене, я тоді піду з вами і чинитиму вашу волю. Бо ж ви для мене і батьківщина, і друзі, і спільники, з вами скрізь мене матимуть за людину, без вас я не здужаю ані допомогти друзям, ані оборонитись від ворога. Тож знайте, я буду з вами, куди б ви не пішли».
/7/ Так він говорив, а присутні солдати, його ж власні й інші, почувши, що він теж не схильний іти на царя, схвально поставилися до цих слів. І вже понад дві тисячі солдатів Ксенія та Пасія з усім спорядженням та обладунками перебралися до Клеархового табору. /8/ А Кір, пригнічений і засмучений такими подіями, викликав Клеарха до себе. Той не мав бажання іти, натомість потай від солдатів послав до нього гінця із заспокійливими словами, мовляв, усе буде влагоджено належним чином. Він також просив Кіра послати за ним, а сам заявив, що не піде до нього.
30
Лікеї — свято на честь верховного грецького бога Зевса, що відзначалося в Аркадії на Лікейській горі, де знаходилося дуже старовинне святилище Зевса. Крім жертвоприношення Зевсу, на цьому святі проводився також агон, тобто змагання, у даному разі гімнастичні (див. також кн. IV, 8, 25). Стленгіди — шкребачки, якими греки після гімнастичних вправ стирали з тіла бруд та олію.
31
Мідас — напівлегендарний цар Фрігії. Сатир — одне з нижчих божеств грецької міфології, супутник бога Діоніса.
32
Прийнятий у греків бойовий лад шикування війська — фаланга. Воно являло собою зімкнутий, безперервний стрій гоплітів.
34
Хітон — сорочка без рукавів. Кнеміди — поножі (металічна броня, яка захищала коліно та гомілку від ударів під час бою).
35
Кілікія — область на південному сході Малої Азії. Мала дуже велике стратегічне значення, бо через неї пролягав найкоротший шлях у Сирію та Месопотамію (див. кн. 1,4,4).
36
Значення цього титула не цілком ясне. Очевидно мова йде про перських вельмож, які мали право носити багряні кафтани, або про прапороносців, тому що прапори у персів були багряного кольору.
37
Кір увійшов у Кілікію через так звану «Кілікійську браму», — єдиний зручний для проходу шлях через Тавр. Про цей шлях розповідь у Діодора (14,20).
39
Ісси — приморське місто в Клікії, поблизу кордону Сирії. Відоме перемогою, здобутою в цих місцях Олександром Македонським над персами (333 р.).
40
Лох — тактична одиниця у грецькому війську, яка відповідає сучасній роті. Чисельність лоха не була постійною, але здебільшого становило до 100 чоловік.
41
Запорукою вірності могли бути клятви, скріплені потискуванням правої руки, узливаннями й жертвоприношеннями, обмін заручниками тощо.
42
Діодор (14, 20) інакше, ніж Ксенофонт, описує поведінку царя Кілікії Сіеннесія. Згідно з його розповіддю, той вів подвійну політику: з одного боку, не маючи змоги вчинити опір Кірові, Сіеннесій відрядив одного із своїх синів разом з Кіром у похід супроти Артаксеркса, давши йому воїнський загін. А водночас таємно послав другого сина до перського царя, щоб надати йому необхідні відомості про Кіра і його військо. Акінака — короткий перський меч.