/20/ Після цього Ксенофонт попросив Севфа передати йому заручників і або відправитися разом з ним у похід на гору, або дозволити йому піти туди одному. /21/ Отже, наступного дня Севф передав еллінам заручників — вже немолодих, але, як казали, найвпливовіших людей з-поміж гірських жителів, а сам пішов у похід із своїми воїнами. У цей час він уже мав у своєму розпорядженні військо утричі більше, аніж раніше, бо ж, почувши про діяння Севфа, багато одрисів спустилися з гір і влилися в лави його війська. /22/ Коли фіни побачили з гори так багато гоплітів, пелтастів і кінноти, вони зійшли вниз і благали про пощаду, погоджуючись усе виконати і пропонуючи прийняти від них запоруку вірності. /23/ Севф покликав Ксенофонта, пояснив йому їхні слова і сказав, що не пощадить фінів, якщо Ксенофонт захоче відомстити їм за напад. /24/ Ксенофонт відповів: «Я вважаю, що вони будуть досить покарані, якщо з вільних перетворяться на рабів». А потім він дав Севфові пораду: у майбутньому брати у заложники тих, хто здатен воювати, а стариків відпускати додому. Таким чином, всі жителі цієї місцевості визнали Севфа.
Розділ 5
/1/ Елліни переправилися через гори і пішли на фракійців, що проживали за Візантієм, у так звану Дельту. Це вже були володіння не Майзада, а Тера, сина Одриса [такого собі стародавнього царя]. /2/ Туди з’явився Гераклід із грішми, вирученими від продажу здобичі. Севф звелів вивести три пари мулів — більше їх і не було — і кілька пар волів, покликав Ксенофонта і звелів йому взяти частину собі, а решту розділити між стратегами й лохагами. /3/ Ксенофонт відповів: «Я, зі свого боку, згоден отримати платню іншим разом, а ти винагородь тих стратегів і лохагів, які пішли за мною». /4/ Тоді з мулів одну пару взяв Тімасій із Дардани, другу Клеанор з Ерхомен, третю Фриніскахеєць; а воли були розділені між лохагами. Платню видали, попри те, що вже минув місяць, лише за 20 днів, бо ж, за словами Геракліда, таким був виторг за продаж. /5/ Ксенофонт обурився і сказав: «Клянусь, Геракліде, як на мене, ти не приносиш належної користі Севфові; якби ж ти постарався, то приїхав би з повним виторгом, хай би навіть тобі довелося для цього позичити гроші, а то й продати свій одяг, коли вже не можна було наторгувати в інший спосіб».
/6/ Гераклід розсердився на ці слова і, боячись втратити прихильність у Севфа, відтоді став сильно огуджувати Ксенофонта перед ним. /7/ А тим часом солдати стали лаяти Ксенофонта за отриману ними неповну платню, а Севф сердився на Ксенофонта за те, що той настійливо вимагав повної оплати для солдатів. /8/ Раніше він постійно обіцяв одразу ж після прибуття до моря віддати Ксенофонтові Вісанфу, Ган й укріплення Неон; але відтепер він більше не згадував про це, бо Гераклід наговорив йому, нібито непевно віддавати укріплення людині, яка розпоряджається воїнською силою.
/9/ Тоді Ксенофонт став роздумувати, чи варто продовжувати похід углиб країни. А тим часом Гераклід привів решту стратегів до Севфа і підмовляв їх сказати, що вони могли б командувати військом незгірше Ксенофонта; а розплатитися за 2 місяці він обіцяв через кілька днів і переконував їх відправитися разом з ним у похід. /10/ Але Тімасій відповів: «Я особисто не вирушав би з вами у похід без Ксенофонта, навіть якби мені заплатили за 5 місяців». Фриніск і Клеанор погодилися з Тімасієм. /11/ Тоді Севф став докоряти Гераклідові за те, що той не запросив Ксенофонта. Потім його запросили окремо від інших. Але він, знаючи підступність Геракліда, який прагнув огудити його перед іншими стратегами, прийшов, узявши із собою всіх стратегів і лохагів.
/12/ Досягши одностайної згоди, вони вирушили у спільний похід, пройшли через країну так званих фракійців-просоїдів, маючи Понт правобіч, і прибули до Салмідесса[275]. Тут багато кораблів, що пливуть у Понт, сідають на мілину і їх прибиває потім до берега, бо ж море тут на значній протяжності дуже мілководне. /13/ Фракійці, що проживають у цих місцях, відмежовуються один від одного стовпами і грабують кораблі, що викидаються морем на ділянку кожного з них. Розповідають навіть, що до розмежування багато хто з них загинув, вбиваючи один одного під час грабунків. /14/ Там знайшли багато ліжок, скринь, книг та інших речей, які власники кораблів зазвичай перевозять у дерев’яних ящиках. /15/ У цей час військо Севфа вже переважало числом еллінське військо, тому що багато одрисів спустились до нього з гір і, визнавши владу Севфа, приєднувалися до походу. Вони всі разом розташувалися табором на рівнині за Селімбрією[276], на відстані 30 стадій від моря. Але про платню, як і раніше, нічого не було чутно. /16/ Солдати були дуже сердиті на Ксенофонта, а Севф поводився з ним вже не так приязно, як раніше, і щоразу, коли Ксенофонт приходив до нього, домагаючись зустрічі, йому ставилися всілякі перепони.
Розділ 6
/1/ У цей час, після того, як минуло майже 2 місяці з початку служби у Севфа, прибули від Фіброна лаконці Хармін і Полінік і повідомили, що лакедемонці вирішили воювати з Тіссаферном[277] і Фіброн вже відплив для ведення війни. Оскільки ж останньому необхідно було залучити собі еллінське військо, то він обіцяє таку платню: солдатам по одному дарику в місяць, лохагам удвічі, а стратегам у чотири рази більше.
/2/ Коли прибули лакедемонці, Гераклід одразу ж дізнався, що вони приїхали за військом, і сказав Севфові, що справи розвиваються у приємному напрямку: «Лакедемонці, — говорив він, — мають нагальну потребу у війську, а ти ж уже можеш обійтися без нього; відпусти солдатів, і ти зробиш лакедемонцям добру послугу, а солдати більше не вимагатимуть у тебе платні і підуть з країни». /3/ Вислухавши це, Севф звелів привести до нього послів, і коли ті підтвердили, що вони прибули за військом, він запевнив їх у тому, що відпровадить солдатів і висловив своє бажання підтримувати дружбу і спілку з лакедемонцями. Він запросив їх до себе на бенкет і влаштував їм розкішне частування. А Ксенофонта він не запросив, так само й інших стратегів. /4/ Коли ж лакедемонці запитали, хто такий Ксенофонт, він відповів, що загалом це людина непогана, але надто любить солдатів, через що у нього бувають неприємності. Вони запитали: «А можливо, він вміє словами скоряти солдат?». /5/ Гераклід сказав: «Та ще й як!». «У такому разі, — сказали вони, — він ще й може завадити відходу війська». «А ви зберіть солдатів, — сказав Гераклід, — і пообіцяйте їм платню, то вони мало зважатимуть на нього і побіжать за вами». /6/ «Але як нам скликати їх?», — запитали посли. Гераклід відповів: «Завтра вранці ми приведемо вас до них, і я певен, що, як тільки вони побачать вас, з радістю збіжаться на сходку». Ось таким чином минув цей день.
/7/ Наступного дня Севф і Гераклід повели лаконців до війська, і солдати зібралися на сходку. Лаконці сказали: «Лакедемонці вирішили воювати з Тіссаферном, який учинив з вами несправедливо. Якщо ви підете з нами, то відомстите ворогові і, крім того, кожний солдат отримуватиме по дарику в місяць, лохаги по два дарики, а стратеги по чотири». /8/ Солдати зраділи з цих слів, і негайно виступив один аркадець із звинуваченнями Ксенофонта. Севф також був присутній при цьому, бажаючи дізнатися, чим усе скінчиться; разом із тлумачем він стояв на такій відстані, що міг розчути слова. /9/ А втім, він і сам багато що розумів по-еллінськи. Аркадець сказав: «Лакедемонці, ми давно вже прийшли б до вас, якби Ксенофонт не вмовив нас прийти сюди, де ми, воюючи у жахливу негоду, не знаємо спочинку ані вдень, ані вночі, а він користується плодами наших поневірянь. Севф збагатив лише його одного, а нам він не дає платні. /10/ Тому, якби лише я [як перший промовець] побачив Ксенофонта, побитого камінням і покараного справедливо за все те, у що він нас вплутав, то я вважав би, що отримав свої зароблені в поті чола гроші і більше не нарікав на перенесені злигодні». Після нього виступив інший з подібними словами, і за ним третій. Тоді Ксенофонт виголосив таку промову:
275
Так називалася приморська область (і місто) у Фракії, розташована вздовж західного берега Чорного моря. Докладно про неї у Страбона (VII, 6,1).
277
Після смерті Кіра Тіссаферн взявся підкорювати раніше підвладні Кірові грецькі міста, які відпали від влади перського царя. На допомогу грецьким містам прийшла Спарта, відрядивши у 400 р. військо в кількості 5000 чоловік під командуванням Фіброна в Ефес.