Запах був огидним, але, глянувши на Кронскі, можна було подумати, що він помирає. Чого не врахувала Холлі, так це сили нюху доктора, порівнянного з першою в житті картиною, коли ледь-ледь народившись, уперше розплющуєш очі або з ейфорією від першого зробленого кроку. А площа забезпечила те ж саме, але в гірший бік. Візьміть отруйну кульку, намажте колючки гноєм, замотайте бинтами з гноєм, прокип’ятіть у котлі з послідом, піднесіть це до свого носа і ви зрозумієте, що відчув Кронскі. Цей запах зводив його з розуму. Він ліг на спину, вирячившись у небо.
— Погань, — сказав він, повторюючи слово знову і знову, як заклинання, — Погань, погань. Фаул, Фаул. [3]
Холлі опустилась на коліна і сплюнула на сухий пісок. Уся її істота була відокремлена від душі. Одного погляду на Кронскі було досить, щоб зрозуміти:
немає сенсу запитувати його про щось. Цієї миті президент екстинкціоністів був позбавлений здатності мислити зв’язно.
«Можливо, це на краще, — подумала Холлі. — Зате він деякий час не очолюватиме різні всесвітні організації».
Капітан дещо помітила. Одна з лінз розкололася остаточно, відкриваючи око. Райдужна оболонка була дивного фіолетового кольору, майже такого ж темного, як і окуляри. Але не це привернуло увагу Холлі. «Його загіпнотизували, — зрозуміла Холлі. — Хтось із Народу контролює його».
Вона звелася на ноги і в одному черевику покульгала у бік алеї, а голоси жаднюг-громил, що б’ються, стихали позаду.
«Якщо в цю справу вплутаний хтось із Народу, то все не таке, яким здається. А якщо все не таке, яким здається, то, може, Артеміс усе ще живий».
Біля штаб-квартири екстинкціоністів
Мервелл Брілл розглядав себе в дверях морозильної камери.
«А я красунчик, — думав він. — І халат, що прикриває черевце, мені дуже личить».
— Брілле! — покликала Опал зі свого офісу. — Як там справи з мозковою рідиною?
Мерв аж підстрибнув.
— Якраз викачую, міс Кобой.
Піксі навалився на каталку з людиною і покотив її коротким коридором, що вів до самої лабораторії. Застрягти в цьому дільці з Опал Кобой — це вам не прогулятися парком. Трійця, що день за днем викачує мозкову рідину. Опал могла б найняти тисячу помічників у лабораторію, але вона була параноїком щодо секретності. Її манія переслідування була така сильна, що вона стала підозрювати речі й рослини у шпигунстві.
— Вороги можуть вирощувати камери! — надривалася вона на одному інструктажі. — Хтозна, чого досяг цей нікчемний кентавр Фоулі у своїх дослідах з імплантації шпигунського устаткування в рослини. Отже позбавтеся всіх квітів. І каменів теж — я їм не довіряю. Маленькі підлі зрадники...
Отже близнюки Брілл витратили півдня на те, щоб очистити лабораторію від усього, що могло містити жучки. Навіть від освіжувачів убиральні — Опал підозрювала, що ті її фотографують, коли вона ними користується.
«Утім, у міс Кобой є всі підстави для параної, — визнав Мерв, проштовхуючи каталку через подвійні двері лабораторії, — Якщо ЛЕП коли-небудь дізнається, чим вона тут займалася, вони упечуть її за ґрати довіку».
Подвійні двері вели в довгу трирівневу лабораторію. Це було місце мук. Клітки з пійманими тваринами були підвішені до стелі. Тварини стогнали, плакали, намагалися перегризти ґрати і кидалися на двері.
Робот — рознощик їжі із дзижчанням їздив між клітками, де сиділи тварини, і закидав у них сірі поживні кульки.
У центральній зоні була купа якихось операційних приладів. Безліч тварин лежали догори черевом, зв’язані, як і Артеміс, міцними ременями. Артеміс упіймав погляд сибірського тигра, що лежав лапами догори. На голові в того були поголені смужки з тонким шаром речовини на кшталт печінки. Коли вони проїжджали повз, шар видав плямкаючий звук, і сигнальний світловий діод на носі тигра спалахнув червоним.
Мерв зупинив каталку, і Артеміс побачив жах тигра, коли внизу шару з дюжини отворів хлинула рідина.
— Ви повні по самі вінця, міс генетично модифікована москітна п’явка. Ви мерзенні й огидні, так-так, але ви знаєте, як висмоктати мозкову рідину. Я б сказав, що у вичавлюванні вам немає рівних.
Мерв припинив спостереження і натиснув педаль у підлозі, щоб відчинити найближчий холодильник. Він став перебирати мензурки, поки не знайшов потрібну.
— А ось і вона. СибТиг МР.
Брілл поставив мензурку в затиск, схопив п’явку і став стискати її, як губку, поки вся рідина не опинилася в мензурці. Потім він викинув п’явку у сміття за непотрібністю.