— Проте тепер, дякувати Богові, хоч і по стількох роках, все вийшло на поверхню.
— Так, але боюсь, що й цього разу нічого не вийде, як кажуть, з цього дива не буде пива. На багатьох посадах у поліції, так само як і в Міністерстві оборони, ще сидять ті самі люди чи хтось, хто знайомий з ними. А наша нова влада веде подвійну гру: намагається виправдатися перед усім іноземним світом, але одночасно не хоче розплутувати цієї справи. Боїться зачепити когось з високих посадовців. Ви ж бачите, скільки є таких, хто починає відразу ж волати, коли — десь, хтось — згадують, що й хорватська сторона могла скоїти злочин? Єдиний шанс — це те, що міжнародна спільнота трохи притисне їм яйця. Тому я й вирішила взяти в цьому участь.
— Ну що ж, мені здається, що ми почали цю розмову, бо ви хотіли отримати якусь пораду від мене. Що ж, прошу, я до ваших послуг!
— Знаєте, іноді я себе питаю: чи є в цьому хоча б трохи сенсу. Що буде, як я знайду Дуду і він постане перед судом? Все це може перетворитися на звичайнісінький суддівський фарс: ніхто нічого не встигне чи не зможе довести. Він же завжди може боронитися, що то не він стріляв, захищатиме своє праведне ім’я. Через це я почала його боятися. Ця людина готова на все...
— А чому ви так впевнені, що той Дуда взагалі ще живий? Якщо він понад десять років тому замів усі сліди?
— Я не впевнена. Але все одно, куди б я не пішла... у яке б місто... повсюди натикаюсь на осіб, які за схожістю облич могли бути ним... на базарах, у ресторанах, на вокзалах...
— Може, і тут, в готелі?
— Кажу ж вам, усюди. Я усвідомлюю, що це може бути моя одержимість... То що ви мені порадите? Чи йти мені на той симпозіум, чи ні?
Франко подумав, що настала дуже делікатна мить. Якщо він порадить їй діяти і надалі в тому напрямку, в якому вона вже почала рухатись, то відправить дівчину у самісіньку пащу ворога. До того ж, цим вчинком він гнатиме воду на свій млин, що буде нечесно до Бонетті. Ніхто не може передбачити, як Ретель поводитиметься, якщо він насправді Дуда і якщо він дізнається, що вона тут робить. Обміркувавши це, Тюдор вирішив вчинити справедливо і до Бонетті, і до неї.
— Я б сказав, що ця конференція, на яку ви збираєтесь, це ніби атака на вітряк. Як ви думаєте, що вчинить міжнародна спільнота? Можливо, це б стало розслідуванням та процесом у Гаазькому суді, проте, як мені здається, він не виявляє особливого зацікавлення до такої дрібної риби, як Дуда. Я б на вашому місці дозволив усьому йти своїм порядком. Кримінальне провадження відкрито, поліція заворушилась. Якщо справа дійде до суду і вас покличуть свідчити, то розповісте тоді, що бачили. Цього вам буде достатньо, аби мати чисте сумління. За те, що могло б статись далі, ви не несете жодної відповідальності. А те, що ви збираєтесь вчинити зараз — це зайве загравання з власною долею.
— Дякую Вам! — відповіла вона Тюдорові, піднімаючись та стискаючи йому руку. — Ви порадили мені саме те, про що я й сама іноді замислювалась. Це мені допоможе прийняти правильне рішення.
— І будьте уважні, пані Ано! Коли ви в кімнаті самі, надійно замикайтесь. І не виходьте з готелю без особливої на те потреби.
— Чому? Ви думаєте, тут я в небезпеці?
— Ніколи це не відомо напевне. Є багато людей, для яких ви становите загрозу собою і тим, що знаєте та збираєтесь зробити.
Розділ 5
аступного дня Тюдор прийшов до готелю лише після вранішнього покера, в той час, коли, за його розрахунками, у Ретеля мала б вже початися нова зміна. Він приніс із собою і десять тисяч кун, які віддав портьє, щоб той поклав їх у сейф; внесок Бонетті вже лежав там. Дуже скоро він усвідомив, що марно прийшов до готелю; за обідом було обмаль гостей, а в залі не було видно ні Ани, ні Ретеля. Першої миті він трошки занепокоївся, що гра закінчилася ще навіть не розпочавшись, і в такий спосіб, якого він найбільше боявся, тож вирішив негайно поговорити з Бонетті, аби поділитися своїми сумнівами. Він частково заспокоївся, коли дізнався від Іво, що Ана поїхала на екскурсію до Цавтата[21] на весь день з групою іноземних туристів.
— А Ретель? Де він? Я не бачив його в залі.
— Не знаю. Можливо, виконує якусь іншу роботу. Сьогодні в нас небагато людей.
— А ти впевнений, що він не міг теж поїхати у Цавтат?
— На Бога, звісно ж, впевнений. Я сам посадив їх в автобус, Ретеля там не було.
21
Цавтат — місто на Адріатичному узбережжі Хорватії, розташоване за 15 км від міста Дубровник.