ВЕРОНІК: І що ти цим хочеш сказати? Не бачу зв’язку.
МІШЕЛЬ: Звісна річ, жодного зв’язку…
ВЕРОНІК: Йдеться не про бійку сам на сам. Вони не побилися.
МІШЕЛЬ: У тому й річ! Просто спало на думку…
АЛЕН: Не бачу великої різниці.
ВЕРОНІК: Чому ж! Дозвольте, але різниця таки є!
МІШЕЛЬ: Є різниця, звісно!
АЛЕН: І яка саме?
МІШЕЛЬ: Ми з Дідьє Леґлю домовилися, що поб’ємося.
АЛЕН: Натовкли йому пику?
МІШЕЛЬ: О, певним чином!..
ВЕРОНІК: Та годі вам про Дідьє Леґлю! Дозволите мені поговорити з Фердінандом?
АННЕТ: Певна річ!
ВЕРОНІК: Я не робитиму цього без вашої згоди.
АННЕТ: Поговоріть із ним. Це цілком природно.
АЛЕН: Еге ж. Успіхів.
АННЕТ: Годі тобі, Алене. Я тебе не розумію!
АЛЕН: Мадам, ви такі завзяті…
ВЕРОНІК: Я — Веронік, гаразд? Ми швидше дійдемо згоди, якщо не називатимемо одне одного «мадам» і «месьє».
АЛЕН: Веронік, вами рухає запал педагога, і це дуже добре…
ВЕРОНІК: Якщо не хочете, я з ним не говоритиму.
АЛЕН: Та ні, говоріть, дорікайте, робіть із ним усе, що вам заманеться!
ВЕРОНІК: Мене справді дивує ваша байдужість.
АЛЕН: Мадам…
ВЕРОНІК: Веронік!
АЛЕН: Веронік, повірте, я далекий від байдужості. Адже мій син поранив іншого хлопця…
ВЕРОНІК: Умисно.
АЛЕН: Знаєте, такі зауваження мене дивують. Звісна річ, що навмисно, нам це відомо.
ВЕРОНІК: Але в цьому і полягає різниця.
АЛЕН: Різниця між чим і чим? Ми ж про одне й те саме говоримо, чи не так? Наш син схопив кийок і зацідив вашому. Хіба не так?
АННЕТ: Це безглуздя якесь…
МІШЕЛЬ: Згоден, не бачу сенсу в подібних розмовах.
АЛЕН: Чому ви хочете обов’язково втрутити оте «навмисно»? Яку науку хочете мені дати?
АННЕТ: Слухайте, це вже кумедія якась! Мій чоловік засмучений через справу. Увечері я повернуся разом із Фердінандом — і хай усе йде природно.
АЛЕН: Я не засмучений.
АННЕТ: А я засмучена!
МІШЕЛЬ: Для смутку немає причини.
АННЕТ: Помиляєтеся, смуток у цьому випадку цілком доречний.
АЛЕН (вібрує його мобільний): Не відповідайте… Ні, жодних коментарів… Кажу ж вам, не виводьте! Якщо виведете, одразу станете винними… Вивести «Антрил» із ринку означає визнати свою провину! У річному звіті порушень немає. Але, якщо хочете позову за підроблення звіту та ув’язнення на п’ятнадцять діб — будь ласка, виводьте з продажу…
ВЕРОНІК: До речі, на святі в колежі минулого року це ж ваш Фердінанд грав роль месьє де…?
АННЕТ: Месьє де Пурсоньяка[4].
ВЕРОНІК: Ага, месьє де Пурсоньяка…
АЛЕН: Морісе, про жертв подумаємо після зборів… Подивимося, що воно буде після зборів…
ВЕРОНІК: Він був неперевершений!
АННЕТ: Так…
АЛЕН: Ні, препарат не приберуть з продажу через якихось трьох калік!.. Поки що не відповідайте на запитання… Авжеж. До скорого… (Передзвонює колезі.)
ВЕРОНІК: Так, я добре пам’ятаю його у постанові. Пригадуєш, Мішелю?
МІШЕЛЬ: Авжеж, звісна річ!
ВЕРОНІК: Кумедний такий — у жінку був перевдягнений.
АННЕТ: Точно…
АЛЕН (колезі): Заметушилися, намагаються збити полум’я, тож заяву нехай готують не захисного змісту, навпаки — бийте з усіх гармат, стійте на тому, що «Ференц-Фарма» стали жертвою спроби дестабілізації за два тижні до загальних зборів, буцімто тому й випірнуло це дослідження, детально це пояснити й под. І жодного слова про якісь проблеми зі здоров’ям, дати відповідь лише на одне питання: хто стоїть за цим «дослідженням»?.. Гаразд. (Кладе слухавку.)
Коротка пауза.
МІШЕЛЬ: Фармацевтичні компанії невситимі. Їм би тільки прибутки!
АЛЕН: Втручатись у мою розмову не обов’язково.
МІШЕЛЬ: Розмовляти перед моїм носом також не обов’язково.
АЛЕН: А от і ні! Я змушений розмовляти тут. Проти своєї волі, запевняю.
4
«Месьє де Пурсоньяк» («Monsieur de Pourceaugnac», 1669) — комедія Мольєра. Головний герой — заможний буржуа, який прибуває до Парижа, щоб одружитися, а місцеві жителі кепкують із нього, намагаючись позбутися зайди.