— Хочете, я вас запишу?
Лице бармена застигло посередині погойдування. Пазурі пташки застигли посередині борозни. Рука поволі відпустила його плече.
— Це, — сказав бармен, ледь чутно, пошепки, сухими губами, — було б чудово, сер.
Розділ 5
Путівник по Галактиці для космотуристів могутня річ. Насправді, його вплив настільки величезний, що довелось навіть написати суворі правила, аби не допустити зловживання ним. Тому жодному з польових дослідників не дозволялось приймати: будь-які послуги, знижки, чи пільгове обслуговування в обмін на прихильність редактора, хіба що:
а) вони зробили чесну спробу заплатити за рахунок в нормальний спосіб;
б) інакше їх життя опиниться в небезпеці;
в) їм дійсно цього хочеться.
Оскільки третє правило завжди включало в себе звільнення з посади редактора, Форд надавав перевагу першим двом пунктам.
Він вийшов на вулицю і швидко пішов.
Повітря було душним, але йому воно подобалось. Це було задушливе міське повітря, повне збуджуючих, неприємних запахів, небезпечної музики і звуків поліцейської сирени.
Він легенько накинув сумку на плече так, щоб зручно відбити будь-кого, хто спробує забрати її. В ній знаходилось все його майно, а на даний момент це було не так уже й багато.
Дорогою, оминаючи палаючі купи сміття, промчав лімузин. Автомобіль злякав стару в'ючну тварину, яка з криком угинаючись від нього, налетіла на вікно крамниці лікувальних трав, і ввімкнула сигналізацію, а потім спотикаючись погналась вниз вулицею. Пізніше вона зробила вигляд, що впала на східцях маленького італійського ресторану, де, вона знала напевне, її спочатку сфотографують, а потім і нагодують.
Форд йшов на північ. Він думав, що потрапить таким чином до космодрому. Але він так думав і раніше. Форд знав, що прямує тією частиною міста, де людські плани часто, досить несподівано, змінюються.
— Хочеш приємно провести час? — запитав голос крізь прочинені двері.
— Поки що я і так добре проводжу час, — сказав Форд. — Дякую.
— В тебе багато грошей? — запитав інший голос.
Форд засміявся.
Він повернувся і розвів руками у широкому жесті.
— Хіба я схожий на багатого? — запитав він.
— Я не знаю, — сказала дівчина. — Може так, а може ні. Може ти станеш багатим. Я маю особливі послуги для багатих людей…
— О, справді? — запитав Форд, зацікавлений. — І що ж це?
— Я кажу їм, що це добре, бути багатими.
Високо над ними пролунали постріли і розбилось вікно, але то, всього на всього, був басист, якого застрелили за те, що він от уже тричі поспіль грав не той риф4. А басистів в цьому місті, як відомо, було достобіса.
Форд зупинився і поглянув у прочинені двері.
— Що? — запитав він.
Дівчина засміялась і вийшла на крок з тіні. Вона була високою і мала таку витриману сором'язливість, що грає на руку, якщо ви вмієте нею користуватись.
— Це мій улюблений номер, — сказала вона. — Я маю ступінь магістра із соціальної економіки і можу бути дуже переконливою. Людям подобається. Особливо в цьому місті.
— Ґуснарх, — сказав Форд Префект. Це було особливе слово на мові Бетельгейзе. Він використовував його тоді, коли потрібно було щось сказати, але не знав що.
Він сів на сходинку, дістав із сумки пляшку Джанкс Спіріт і рушник. Він відкрив її, верхівку рушником, що мало протилежний від очікуваного ефект. Джанкс Спіріт миттю вбив мільйони мікроорганізмів, які вже почали будувати доволі таки складну і розвинуту цивілізацію, особливо в смердючих ділянках рушника.
— Хочеш? — запропонував Форд, після того як хильнув сам.
Вона знизала плечима і взяла пляшку.
Вони якийсь час сиділи і мирно слухали шум сигналізацій в сусідньому кварталі.
— Трапилось так, що я заборгував багато грошей, — сказав Форд. — Коли я їх віддам, мені можна прийти і побачитися з тобою?
— Звісно, я буду тут, — відповіла дівчина. — А багато це скільки?
— Заробітня плата за п'ятнадцять років.
— За що?
— За написання двох слів.
— О, Заркуон, — сказала дівчина. — І яке ж з них забрало стільки часу?
— Перше. Друге прийшло якось саме, одного разу після ланчу.
Велика електронна ударна установка вилетіла через вікно, впала прямо перед ними і розбилась на шматочки.
4
Риф — спосіб мелодійної техніки року і джазу, багаторазово повторювана коротка мелодійна фраза.