Традиційно вважається, що в таких випадках закон набуває чинності з початку вказаної в ньому дати. Тобто КК України 2001 року набув чинності в 0 годин 00 хвилин 1 вересня 2001 року, а Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Державну прикордонну службу України" – в 0 годин 00 хвилин 1 серпня 2003 року. Проте, жодних аргументів на користь такого висновку ні в науковій літературі, ні в судовій практиці знайти неможливо. На мій погляд, аргументом на користь наведеного висновку може бути, принаймні, наступне.
Законодавець, встановлюючи конкретну календарну дату, з якої закон має набути чинності, виражає свою волю на те, щоб вже у цей день закон був чинним. Такий висновок витікає з догматичного тлумачення словосполучення “набуває чинності з…”, яке, на мою думку, слід розуміти так, що в якусь мить цього дня закон вже має бути чинним. Постає питання лише про те, в яку мить в рамках вказаної доби він набуде чинності: в першу, в останню чи в якусь іншу? Оскільки законодавець пов’язує набуття чинності законом з настанням певної події в часі – настанням доби, що має визначену календарну дату, то, очевидно, закон і повинен набувати чинності з моменту настання цієї події, тобто з початку відповідної доби. Крім того, закони, яким надається чинність з певної календарної дати, офіційно оприлюднюються задовго до цієї дати, що теж не дає підстав для заперечень проти того, щоб вони набували чинності з початком вказаної доби, тобто в першу її мить.
При цьому, визначаючи календарну дату, з початком якої закон набуде чинності, законодавець, відповідно до вимог частини 5 статті 94 Конституції України не має права встановлювати цю дату раніше дня офіційного опублікування закону. Проте, намагання надати законові чинності з дня, що передував дню його офіційного опублікування, є на сьогоднішній час, на жаль, непоодинокими. Так, наприклад, пунктом 1 розділу VІІ “Прикінцеві положення” Сімейного кодексу України[223] (далі – СК України), прийнятого Верховною Радою України 10 січня 2002 року, було передбачено, що названий Кодекс набуває чинності 1 січня 2003 року. 26 грудня 2002 року був прийнятий Закон України “Про внесення змін до Сімейного кодексу України”[224], яким момент набуття чинності СК України був перенесений на момент набуття чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі – ЦК України), тобто – на 1 січня 2004 року. Пунктом 2 цього Закону передбачалося, що він набуває чинності з 1 січня 2003 року. Проте, названий закон був опублікований в офіційних засобах масової інформації пізніше: в “Урядовому кур'єрі” 11 січня, в “Голосі України” 14 січня, в ”Офіційному віснику України” 24 січня, а у “Відомостях Верховної Ради України” – 14 лютого 2003 року. Отже склалася ситуація, при якій визначений законодавцем момент набуття законом чинності мав місце до його офіційного опублікування, що заборонено Конституцією України. Таким чином, пункт 2 згаданого Закону став прямо суперечити частині 5 статті 94 Конституції України. У зв’язку з цим він не міг застосовуватися. В юридичній періодиці з’явилися публікації, в яких стверджувалося, що СК України, набувши чинності 1 січня, був чинним 10 днів (З.В. Ромовська[225]) чи “менше двох тижнів” (О.В. Лавринович[226]), тобто, очевидно, до моменту набуття чинності Законом України від 26 грудня 2002 року. На мій погляд, така позиція, будучи слушною у частині того, що цей Закон не міг набути чинності раніше дня його опублікування, разом з тим не є послідовною в частині визначення моменту, з якого цей закон набув-таки чинності.
Пленум Верховного Суду України у підпункті 2 абзацу 3 пункту 2 постанови “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” дає судам наступне роз’яснення: “суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі … коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй”[227]. Виходячи з цього, в ситуації, яка склалася з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до Сімейного кодексу України”, мала безпосередньо застосовуватися частина 5 статті 94 Конституції України, відповідно до якої “закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення” оскільки інший момент набуття ним чинності, що визначений самим цим Законом, суперечить Конституції України, а тому є юридично нікчемним. Таким чином, Закон України “Про внесення змін до Сімейного кодексу України” набув чинності через 10 днів з дня його першого офіційного оприлюднення, тобто з 0 годин 22 січня 2002 року, а не з дня його опублікування, як вважають З.В. Ромовська та О.В. Лавринович, які, до того ж, розходяться у визначенні моменту набуття цим законом чинності.
223
Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21. – Ст. 135.
224
Про внесення змін до Сімейного кодексу України: Закон України від 26 грудня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 7. – Ст. 70.
225
Див.:
226
Див.:
227
Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року // Право України. – 1996. – № 12. – С. 91.