В окремих випадках можлива декриміналізація певного кола діянь і шляхом введення до складу злочину ознак спеціального суб’єкта, а так само виключення чи такого уточнення цих ознак, внаслідок якого звужується коло осіб, які можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за певний злочин.
Перш за все, законодавець може перетворити склад злочину із загальним суб’єктом на склад злочину зі спеціальним суб’єктом, декриміналізувавши, тим самим, вчинення такого діяння особами, що не мають спеціальної ознаки. Наприклад, відповідно до статті 129 КК України 1960 року умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законодавством України виборів визнавалося злочином із загальним суб’єктом. Відповідно ж до статті 159 КК України 2001 року такі дії є злочином лише тоді, коли вони вчинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища. Отже умисне порушення таємниці голосування іншими особами, які не мають названих спеціальних ознак, було декриміналізоване і в цій частині новий кримінальний закон має матеріальну підставу для зворотної дії. Точно так же і розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, що провадила дізнання, даних попереднього слідства або дізнання відповідно до статті 181 КК України 1960 року було злочином із загальним суб’єктом. Відповідно ж до статті 387 КК України 2001 року це діяння є злочином лише якщо воно вчинене особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані, або суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання чи оперативно-розшукового органу. Тому згадана стаття КК 2001 року має зворотну дію в частині декриміналізації розголошення даних попереднього слідства чи дізнання особами, які не мають названих ознак спеціального суб’єкта.
В окремих випадках можливе уточнення спеціальних ознак суб’єкта злочину, яке призводить до звуження кола осіб (спеціальних суб’єктів), які підлягатимуть кримінальній відповідальності за вчинення такого злочину. Так, наприклад, відповідно до статті 67 КК України 1960 року розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, визнавалося злочином тоді, коли воно було вчинене особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі по службі чи роботі. Стаття 328 КК України 2001 року звузила коло спеціальних суб’єктів цього злочину, виключивши з нього осіб, яким такі відомості стали відомі по роботі, тобто осіб, які не є службовими, але мають доступ до відомостей, що складають державну таємницю в силу виконуваних професійних функцій (стенографістка, секретар-машиністка, діловод тощо)[600]. За КК 2001 року суб’єктами складу цього злочину є лише особи, яким відомості, що становлять державну таємницю були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Службові ж обов’язки (в розумінні КК України 2001 року) – це обов’язки, які виконуються виключно службовими особами (див., наприклад статті 342-345, 347, 348, 367, частину 1 статті 426 і т.д.). Крім того, КК відмежовує їх від професійних обов’язків, тобто обов’язків, що виконуються працівником у зв’язку з його роботою (див., наприклад статті 131, 132, 140, 171). Отже, стаття 328 КК України в частині декриміналізації розголошення державної таємниці особою, якій такі відомості стали відомими по роботі, має зворотну дію в часі.
Нарешті, відмовившись від адміністративної преюдиції[601] КК України 2001 року декриміналізував, наприклад, порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчинене організатором зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення за такі ж дії (стаття 1874 КК України 1960 року). Вчинення таких дій після 1 вересня 2001 року не лише особою, яка має лише ознаки загального суб’єкта злочину, але й особою, яка має спеціальну ознаку попереднього притягнення до кримінальної відповідальності, вже не містить складу злочину. Отже декриміналізація названих дій, вчинюваних спеціальним суб’єктом, відбулася саме шляхом скасування ознаки спеціального суб’єкта (точніше – відмови від окремого виду спеціальних суб’єктів), і така зміна кримінального закону безумовно є підставою для його зворотної дії в часі.
600
Див.: Государственные преступления: Учебное пособие по советскому уголовному праву /
601
Питання про місце адміністративної преюдиції в системі елементів складу злочину досить суперечливо вирішувалося у вітчизняній кримінально-правовій літературі (огляд та критику висловлених суджень див., наприклад: