5
Семюел приходить щовечора. Для нього це єдиний спосіб позбутися своїх братів. Каже, що батько навіть почав ним пишатися. Йому ні копійки не коштує робити з сина чоловіка.
«Тон Хіп Ї дуже вдячний вашому батькові за щедрість», — щовечора співає Семюелу мадам Лі, перш ніж видати мене. Проте я бачу, як з кожним візитом її посмішка тоншає.
Щоденні появи Семюела означають, що мадам Лі не може продати мене жодному іншому клієнту. Я єдина дівчина в борделі, яка не заробляє грошей, і водночас як подарунок від тону я ще й найзахищеніша. Інші дівчата, окрім Перл і Сваллов, перестали зі мною спілкуватися. Навіть Свон, яка не була до мене жорстокою (а доброю вона хоч до когось була?), тепер і не гляне в мій бік. У їхній очах мені бозна-як вдалося стати улюбленою дівчиною тону й у той же час по-справжньому не працювати.
— Схоже, не така вона вже й вправна, — заявляє одна з дівчат під час роботи в пральні. — Айріс каже, що коли він у неї, то не чутно ні звуку. Що вона там робить? Спати його вкладає?
— Не слухай їх, — каже мені Сваллов. Дві вигнанниці, тепер ми стали ближчими. Мені здається, що багато в чому тільки вона може мене зрозуміти. Я починаю нетерпляче чекати на ранки, коли ми кружлятимемо над білизною, а наші перешіптування, мов сіті, триматимуть нас разом.
— Як ти це витримуєш? — я ловлю примружені погляди кількох дівчат, які викручують штани.
— Я тут з шести років, — вона схиляє голову і, звівши брови, зосереджується на гарячій прасці в руках. — Витримки вчишся рано.
Це вперше Сваллов обмовилася про своє життя до борделю. Я здивована, але виду не подаю. З шести років. Тепер ясно, чому вона не надто боїться мадам Лі, а та, зі свого боку, ставиться до неї не так, як до всіх інших. Сваллов не просто добре виконує свою роботу — її для цього вирощували.
Того вечора, коли дівчата вишикувалися, щоб пройти перевірку в мадам Лі, мені здається, що я дещо помічаю: між Сваллов і мадам є тонке взаєморозуміння, на яке жодна з нас ніколи не звернула б уваги. Щось схоже я раніше помічала у своєї мами: вона завжди знала, навіть раніше за мене, що я збираюся робити. Це була не тільки прив’язаність, а й досконале знання творцем свого творіння. Для мадам Лі Сваллов була за дочку.
Під час роботи у пральні Перл стоїть на місці Свон. Я озираюся — Свон ніде не видно.
— У неї вже десять днів не було клієнтів, — каже Сваллов, помітивши мої пошуки. — Ти думала, мадам Лі залишить її в такому віці?
Я опускаю голову. Свон не стало, а в борделі все так, ніби її тут ніколи й не було. Уранці на її ліжко переселять нову дівчину. Спершу Джейд, тепер Свон. Хто наступний? Чи буду це я, коли зникне гарантована протекція Семюела?
Того дня в пральні тихо. Дівчата говорять пошепки, ніхто не пліткує. Нікому не стає духу. Відсутність Свон — ще одне нагадування для нас: ми тут усі під загрозою.
— Можеш поїхати зі мною в Айдахо, — каже Семюел, коли я розповідаю йому про Свон і «стійла». — Утікай з цього місця. Тобі не зможуть зашкодити, бо тебе тут уже не буде.
Я думала про це. Однак перспективу втечі в Айдахо затьмарило палкіше бажання: будинок на три прольоти з видом на море, бабуся і я. Пошук батьків. Я маю повернутися додому.
— А я можу звідти дістатися до Китаю? Там є порт, як тут?
— Навіщо? — сміється він. — Хочеш утекти?
— Не можу тут залишатися.
Він придивляється до мене з якимось незнайомим виразом обличчя.
— Звісно, — відповідає нарешті. — Звідти можна дістатися до Китаю.
— Добре, — кажу я, а всередині зароджується крихке відчуття щастя. — Доведеться замаскуватися під хлопця. А ще мені потрібні документи.
— Я про це подбаю, — каже він. — Дай мені два тижні, й ми втечемо. Удвох веселіше. Я не дам тебе скривдити.
У Сан-Франциско постійно дощить. Сильних злив тут не буває, але легкі тумани ще довго висять у повітрі, коли дощ ущухне. Сьогодні вночі, коли Семюел пішов, теж іде дощ, але цього разу сильний і швидкий. Він роздирає моє вікно в настирливому стакато[36].
Дощ іде й уранці, й удень. Дівчата його не люблять. Скаржаться, що від нього болить голова й стає неслухняним волосся. У таку погоду вони воліють не виходити на вулицю. А я, схиливши голову, роблю свою роботу, проте моє серце сповнене дощу та спогадів про бабусю.
Ближче до вечора мадам Лі забирає мене з пральні до свого кабінету.
— Батько твого хлопця щасливий, — каже вона, — а це означає, що тон теж задоволений. Тож я хочу подякувати тобі, Піоні.
36
Стакато — прийом звуковидобування в музиці, який передбачає коротке й уривчасте виконання звуків.