Нельсон: Сер? Думаю, що мені краще залишитися з моїм пацієнтом.
Генеральний секретар: Справді, лікарю? Боюся, я мушу наполягти. Вибачте.
Нельсон: І я боюсь, що мушу наполягти. Вибачте, сер. Медична етика...
Генеральний секретар (перебиває): Як юрист, я дещо тямлю в медичній юриспруденції, тож не треба оцього незрозумілого «медична етика», справді. Пацієнт обрав вас?
Нельсон: Не зовсім, але...
Генеральний Секретар: Так я і думав. У нього була можливість обрати іншого лікаря? Сумніваюся. Зараз ним опікується держава. Я виступаю як його найближчий родич, de facto[11], і ви зрозумієте, що і de jure[12] теж. Я б хотів поговорити з ним наодинці.
Нельсон (довга пауза, потім дуже жорстко): Якщо ви так продовжуватимете й далі, ваша ясновельможносте, то я відмовлюся від цієї справи.
Генеральний Секретар: Не сприймайте цього так, лікарю: я не хотів вас образити. Але ви ж не забороняєте матері побачитися з сином наодинці — то чому ви проти зараз? Чи ви непокоїтеся, що я можу йому зашкодити?
Нельсон: Ні, але...
Генеральний Секретар: Тоді чому ви заперечуєте? Зайдіть зараз, представте нас і зробімо це. Це напруження може засмутити вашого пацієнта.
Нельсон: Ваша ясновельможносте, я познайомлю вас. Потім ви маєте обрати іншого лікаря для вашого... підопічного.
Генеральний Секретар: Мені шкода, лікарю, справді шкода. Я не можу поставити на цьому крапку: ми обговоримо це пізніше. А зараз, якщо не заперечуєте...
Нельсон: Станьте ось сюди, сер. Синку, ось чоловік, який хотів тебе побачити. Наш великий Старійшина.
Сміт: (не транскрибовано).
Нельсон: Це щось на зразок ввічливого привітання. Махмуд каже, що це перекладається як: «Я просто яйце». У всякому разі, приблизно так. Він часто використовує цю форму зі мною. Це по-дружньому. Синку, поговори з чоловіком.
Сміт: Так.
Нельсон: І, якщо дозволите, остання порада: вам краще використовувати прості односкладові слова.
Генеральний Секретар: О, добре.
Нельсон: Всього найкращого, ваша ясновельможносте. Всього найкращого, синку.
Генеральний секретар: Дякую, лікарю. До зустрічі.
Генеральний секретар (продовжує): Як почуваєшся?
Сміт: Почуваюсь добре.
Генеральний секретар: Чудово. Все, що забажаєш, — просто попроси. Ми хочемо, щоб ти був щасливий. А зараз я хочу, щоб ти для мене дещо зробив. Ти вмієш писати?
Сміт: Писати? Що таке «писати»?
Генеральний Секретар: Що ж, відбиток пальця підійде. Я хочу прочитати тобі документ. У ньому багато юридичних термінів, але простими словами тут йдеться про те, що ти погоджуєшся з тим, що, покинувши Марс, ти залишив — я маю на увазі, відмовився — від усіх прав, які міг там мати. Зрозумів? Ти передаєш їх уряду.
Сміт (не відповідає).
Генеральний Секретар: Що ж, зробімо по-іншому. Ти не володієш Марсом, чи не так?
Сміт (довга пауза): Я не розумію.
Генеральний Секретар: Хм... Спробуймо інакше. Ти хочеш Лишитись тут, правда?
Сміт: Я не знаю. Мене відправили Старійшини.
(Тривала нетранскрибована промова, яка звучить так; наче жаба-бик б'ється з котом.)
Генеральний Секретар: Чорт, вони за цей час мали б навчити тебе краще говорити англійською. Глянь сюди, синку; тобі не потрібно перейматися цим. Дай мені свою праву руку. Ні, не крутися. Сиди спокійно. Я не зроблю тобі боляче. Лікарю! Лікарю Нельсон!
Другий лікар: Так, сер?
Генеральний секретар: Покличте лікаря Нельсона.
Другий лікар: Лікаря Нельсона? Але він пішов, сер. Сказав, що ви відсторонили його від цієї справи.
Генеральний Секретар: Нельсон так сказав? Щоб йому! То зробіть щось. Зробіть йому штучне дихання. Вколіть йому щось. Не стійте — ви що, не бачите, що цей чоловік помирає?
Другий лікар: Не думаю, що тут можна щось зробити, сер. Просто залиште його, поки не отямиться. Так завжди робив лікар Нельсон.