Основу господарчої діяльності чорноліського населення становили землеробство та осіле скотарство[41]. Природно-кліматичні умови лісостепової смуги Східної Європи сприяли розвитку згаданих галузей господарства, що мали до того ж давні традиції. Можна припустити, що землеробство було орним, як і на інших територіях Східної та Середньої Європи за цієї історичної доби. Головним землеробським знаряддям праці був дерев'яний плуг, що використовувався із застосуванням тяглової сили биків чи коней. Про землеробський напрям свідчать численні знахідки кам'яних зернотерок, різноманітних розтиральників, крем'яних, а в більш пізній час — залізних серпів, мотик з оленячих рогів чи довгих кісток тварин, глиняних культових «коржиків».
Асортимент оброблюваних культур був достатньо широкий: просо, ячмінь, карликова пшениця, жито, горох, конопля[42].
Серед тварин на всій території проживання населення чорноліської культури переважала велика рогата худоба. їй належала першорядна роль у господарстві, проте роль деяких тварин в окремих регіонах була неоднаковою. У Середньому Подніпров'ї, наприклад, другою за значенням була дрібна рогата худоба, третьою — свиня, а четвертим — кінь. Його роль у пізньочорноліський час у Подніпров'ї зростає. Домашня птиця представлена невеликою кількістю[43]. У Середньому Подністров'ї другою за значенням у господарстві була свиня (аналогічна ситуація спостерігається і на Дніпровському Лівобережжі, у межиріччі Орелі та Самари), третім — кінь, четвертою — дрібна рогата худоба[44]. У Самарсько-Орельському межиріччі третьорядну роль відігравала дрібна рогата худоба, а остання належала коню[45].
За умови розвинутих землеробства та скотарства мисливство та рибальство в господарстві чорнолісців були переважно заняттям другорядним.
Населення Подніпров'я полювало на таку дичину: благородного оленя, бобра, дикого кабана, лося, зубра, косулю, ведмедя, борсука, рись, вовка, лисицю, зайця, з птахів — на тетерю[46]. На поселеннях Подністров'я знайдено кістки благородного оленя, дикого кабана, видри[47]. Слід зазначити, що для чорноліського населення Лівобережного Дніпра, зокрема межиріччя Орелі та Самари, полювання було досить важливою галуззю господарства. Так, на поселенні біля с. Бузівка кістки диких тварин становлять 9% загальної кількості знайдених кісток тварин[48].
Про рибальство носіїв чорноліської культури свідчать знахідки рибних кісток та луски, кістяних та бронзових гарпунів, бронзового рибальського гачка[49].
Як і в інших численних племенах лісостепової смуги України, у чорнолісців були добре розвинуті домашні ремесла: керамічне виробництво, обробка каменю, рогу, кістки, дерева, шкур, прядіння та ткацтво.
Безперечно, важливе місце в економіці чорноліських племен займала металообробка. Вона, можливо, пов'язана з традиціями обробки кольорових та чорних металів більш раннього, докіммерійського часу. За кіммерійської доби Середнє Подніпров'я перетворилося на потужний осередок місцевої металургії[50].
Високого рівня розвитку досягла бронзоливарна справа, що підтверджується не тільки численними знахідками на поселеннях та похованнях чорнолісців різноманітних предметів, зокрема оригінальних пласких браслетів із своєрідним орнаментом, а й інструментарію ливарників — глиняних та кам'яних ливарних форм, тиглів, ллячок, сопел, а також бронзових шлаків. Особливо вражають знахідки на Суботівському городищі: це близько 800 уламків глиняних ливарних форм, тиглів та ллячок[51], які свідчать про те, що городище було одним з важливих центрів бронзоливарного виробництва. Виробництво бронзових речей, очевидно, існувало на більшості поселень. Предмети з бронзи відливалися переважно у формах, виліплених за восковою моделлю, інколи складних. Асортимент виробів був достатньо широкий: окрім масивних браслетів, виготовлялися інші прикраси — булавки, підвіски, а також знаряддя праці, зокрема кельти, зброя (рукоятки мечів) та ін.
Здобування заліза сиродутним способом та наступна його ковальська обробка були відомі у Середньому Подніпров'ї ще до кіммерійської доби. Племена чорноліської культури вдосконалювали навички залізоробного виробництва. Саме з цього часу залізо набуває все більшого значення у господарстві та військовій справі, витісняючи крем'яні, кам'яні, а згодом і бронзові вироби. Із заліза виготовлялися знаряддя праці (кельти, серпи, ножі, швайки), зброя (мечі, наконечники списів) та ін. Першими майстрами обробки заліза, ковалями, як правило, ставали бронзоливарники. На користь цього свідчить, наприклад, те, що багато виробів з заліза виконано за зразком бронзових, а деякі з них складаються з двох частин (наприклад, мечі та кинджали) — залізної кованої та бронзової, що відливалася у формі. Цілком імовірно, що у чорнолісців бронзоливарне та ковальське ремесла не були розрізнені: і перше і друге могли перебувати в одних і тих самих руках[52].
42
Тереножкин А. И. Предскифский период... — С. 177; Ромашко В. А. Предскифский период в пограничьи... — С. 14—15.
50
Березанская С. С. Северная Украина в эпоху бронзы. — К., 1982. — С. 136; Ее же. Об этнической принадлежности... — С. 14.
52
Тереножкин А. И. Там же... — С. 106—119; Граков Б. Н. Ранний железный век... — С. 173—177.