Племена чорноліської культури, передусім ті, що населяли Середнє Подніпров'я, брали активну участь у міжплеменному обміні. Цьому сприяв насамперед високий рівень металообробки. Економічні та культурні зв'язки племен Середнього Подніпров'я, що існували ще у попередній час, за кіммерійської доби значно розширилися і зміцніли. Можна говорити про декілька основних напрямків культурно-економічних контактів чорнолісців: західний — південно-західний з фракійським світом, південно-східний — з племенами кобанської культури Кавказу і, можливо, східний — з населенням татарської культури Південного Сибіру[53]. Вірогідно, зв'язки чорноліських племен (у всякому разі тих, що мешкали у Середньому Подніпров'ї) з Кавказом та Закавказзям здійснювалися через посередництво степових кочовиків.
Існують різні думки щодо етнічної належності населення чорноліської культури. Найпереконливішою, мабуть, є версія стосовно праслов'янства чорнолісців[54]. На користь останньої свідчить і такий важливий аргумент, як збіг ареалу архаїчної праслов'янської гідроніміки з ареалом чорноліської культури[55].
Разом з тим поширена думка про фракійську належність лісостепових племен доби раннього заліза, зокрема носіїв чорноліської культури[56]. Проте останнім часом вона піддається серйозній критиці[57].
З початком кіммерійської доби спостерігається певна політична активізація лісостепових племен, зокрема Дніпровського Правобережжя. Вона мала декілька етапів. Найбільш ранній пов'язаний із просуванням чорнолісців на південь і на схід, завдяки чому відбулося освоєння південної частини правобережного Лісостепу (басейн р. Тясмин), виник цілий масив городищ, у тому числі відоме епонімне городище в урочищі Чорний ліс, що у верхів'ях Інгульця. Існує думка, що під час розселення чорнолісців у південній частині Лісостепу відбулася асиміляція деяких етнічних груп степового населення, що належало до пізньозрубної культури і просунулось у Лісостеп з півдня та південного сходу[58]. Східний напрям руху пов'язаний з міграцією частини чорноліського населення з території Правобережжя на Лівобережжя — у басейн Ворскли та у межиріччя Орелі й Самари. Внаслідок цього процесу бондарихінську культуру змінює чорноліська, про що свідчать знахідки пам'яток змішаного типу. Зараз домінує думка, що проникнення чорнолісців у цей регіон відбулося протягом X—IX ст. до н. е., і перші прийшлі з'явилися у басейні Орелі та Орельсько-Самарському межиріччі[59]. Щодо басейну Ворскли, то, на думку окремих дослідників, освоєння цього регіону вихідцями з Правобережного Лісостепу відбулося пізніше[60].
Причини просування лісостепових правобережних племен на лівий берег Дніпра не з'ясовані. Версії, за якими це пов'язують з тиском на чорнолісців фракійських племен чи степового населення Півдня[61] потребують серйозної аргументації.
Цікавим питанням історії чорноліських племен є їхні відносини з фракійським населенням. Раніше вважалося, що вони обмежувалися лише культурним впливом на населення, що мешкало на захід від Дністра, і, можливо, незначним проникненням східних етнічних елементів у фракійське середовище[62]. Пізніше походження однієї з груп населення Середнього Подністров'я (Лісостепової Молдови) безпосередньо пов'язували з приходом туди з Подніпров'я племен пізньочорноліської культури[63]. Але на рівні сучасних знань можна припустити деякою мірою зворотний процес: проникнення певної, імовірно, невеликої, групи фракійського населення в ареал чорноліських племен.
Найважливішим моментом у житті чорноліських племен, безперечно, були їхні зв'язки з кочовим Степом. Тиск степових номадів на лісостепове населення, очевидно, почався вже у ранній період чорноліської історії (X—IX ст. до н. е.). Найімовірніше це були епізодичні набіги, що здійснювалися кочовиками так званої Чорногорівської групи — кіммерійцями чи протоскіфами. Ця експансія спрямовувалася, в основному, у південні райони Правобережного та Лівобережного Лісостепу. Наслідком її було зруйнування низки чорноліських селищ у басейні Тясмину на Правобережжі, наприклад Суботівського та Андрусівського, знищення чорноліських та бондарихінських поселень на кордоні Лівобережного Лісостепу та Степу, зокрема селищ Залінейне, Бузівка, Йосипівка, Дронівка[64]. Про степові набіги на південні межі Лісостепу свідчать численні знахідки окремих предметів озброєння, кінського спорядження та ін. Поховань кочовиків цього періоду у Лісостепу немає. Очевидно, у відповідь на удари войовничих степовиків, особливо на південних межах лісостепового Правобережжя, чорнолісці створили цілий масив городищ, зокрема в басейні Тясмину.
53
Тереножкин А. И. Предскифский период... — С. 154. — Рис. 101, 9; 102, 8; 112, 2, 4. — С. 173, 202—203, 219—220.
54
Тереножкин А. И. Указ. соч. — С. 95, 107; Рыбаков Б. А. Геродотова Скифия. — М., 1979. — С. 225—228; Мелюкова А. И. Предскифский (киммерийский) период... — С. 250—251.
55
Трубачев О. Н. Названия рек Правобережной Украины. — М., 1968. — С. 272—273. — Карты № 11, 18.
56
Березанская С. С. Об этнической принадлежности... — С. 12—18; Отрощенко В. В., Моця О. П. Обряд кремації у стародавнього населення території України (V тис. до н. е. — І тис. н. е.) // Археологія. — 1989. — № 2. — С. 24—25.
57
Мелюкова А. И. Предскифский (киммерийский) период... — С. 27; Крушельницкая Л. И. Северо-Восточное Прикарпатье в эпоху поздней бронзы и раннего железа (проблема этнокультурных процессов). — Дис. ... докт. ист. наук, в форме научн. докл. — К., 1991. — С. 20—21.
59
Беляев О. С. Поховання зрубної культури і раннього залізного віку Йосипівського могильника // Археологія. — 1981. — Вип. 36. — С. 69—70; Буйнов Ю. В. Бондарихинская культура. — С. 16; Ромашко В. А. Поселение финальной бронзы — раннего железного века у с. Вузовка Днепропетровской области // Древности Степного Поднепровья (III—I ст. до н. э.). — Днепропетровск, 1982. — С. 56—57.
61
Березанская С. С. Северная Украина... — С. 200; Ромашко В. А. Предскифский период... — С. 10; Граков Б. Н. Ранний железный век. — С. 179.
64
Граков Б. Н. Ранний железный век. — С. 182; Ромашко В. А. Предскифский период в пограничьи... — С. 12—13.