Деякі дослідники, спираючись на дані про припинення карбування херсонеської монети, вказували на те, що буцімто за часів правління імператора Діоклетіана місто втратило «свободу» і було перетворене на один з провінційних центрів Східної Римської імперії[1202]. Однак з цим погодитись не можна, бо такий висновок суперечить розповіді Константина Багрянородного про правовий статус міста й такому важливому джерелу, як Notitia Dignitatum, де немає згадки ні про римську залогу в Херсонесі, ні про саме місто.
Аналіз будівельного напису 383—395 рр., проведений останнім часом, показав, що згаданий у ньому Евферій був не комітом, а першим архонтом і одночасно епонімом [IOSPE, І2, № 450][1203]. Отже, зараз є підстави стверджувати, що в Херсонесі до кінця IV ст. функціонувало міське самоврядування, на чолі якого, як і раніше, стояв перший архонт.
Відсутність згадок про Херсонес у Notitia Dignitatum є підставою для припущення, що місто формально не входило до складу імперії і його взаємини з адміністрацією Східної Римської імперії будувалися на іншій основі. За Константаном Багрянородним, імператор Константин Великий у нагороду за допомогу римським військам на Дунаї підтвердив одержану за часів правління Діоклетіана «свободу» і звільнення від податків. Це дає змогу стверджувати, що, як і раніше, відносини з центральною адміністрацією були союзницькими і немає ніяких причин говорити про пряме підпорядкування міста імперії. Однак, на відміну від попереднього часу, Херсонесу надавалася не пряма військова допомога, а політична й матеріальна підтримка, причому остання, вірогідно, здійснювалася в основному за рахунок коштів, які йшли від збору мита у місті. Право порядкувати саме цими грішми, мабуть, і було милостиво надано херсонеським магістратам, але воно контролювалося римською адміністрацією.
Певна зацікавленість імперії у тісних стосунках з Херсонесом пояснюється його вигідним стратегічним положенням у Північному Причорномор'ї, звідки неодноразово варвари загрожували її кордонам. Допомога, яка надавалася Херсонесу, перетворила його на важливий форпост, що міг бути використаний не тільки для спостереження за варварським населенням регіону, а й у разі потреби для збройної відсічі ворогові. Враховуючи, що у Південно-Західній Тавриці жила певна частина «готів», які, вірогідно, були федератами, тісні взаємостосунки імперії з Херсонесом були життєво необхідними як для імперії, так і для населення міста.
Вивчення археологічного матеріалу, передусім дані про функціонування на Гераклейському півострові до пізньоантичного часу господарства, основою якого була антична власність на землю, дають змогу зазначити, що кінець античної епохи в історії Херсонеса слід відносити до другої половини V ст. З часів правління імператора Юстиніана І (527—565) місто вступило в нову епоху свого розвитку, для якої були характерні кардинальні зміни в соціально-економічній, політичній і культурній сферах. Тому зараз початок ранньосередньовічної історії Херсонеса слід відносити до першої половини VI ст., бо саме з цього часу в історії міста простежується ціла низка нових рис, які не мали місця на пізньоантичному етапі його розвитку.
У другій половині III — середині V ст., як і раніше, на Гераклейському півострові кількісно переважали невеликі ділянки землі. Незважаючи на наявність тут великих господарств, все ж можна говорити про явну перевагу невеликих і середніх землеволодінь у масштабах Херсонеса.
З другої половини III ст. на Гераклейському півострові збільшується питома вага тваринництва, що свідчить про зміни у структурі сільськогосподарського виробництва. Однак не можна говорити про повну заміну ним зернового господарства. Збільшення обсягів ввезення хліба в Херсонес зумовлювалося не тільки внутрішніми потребами, а й зменшенням його надходження з Південно-Західного Криму. За умови повного переходу до тваринництва це мало б несприятливо позначитися на зовнішньоекономічних зв'язках. Але цього не спостерігається. Тому можна говорити про те, що в цей час не відбувається якихось кардинальних змін у структурі сільського господарства.
1202
Кадеев В. И. Херсонес Таврический... — С. 36; Кадеев В. И., Сорочан С. Б. Экономические связи античных городов Северного Причерноморья (по материалам Херсонеса). — Харьков, 1989. — С. 61, 93.
1203
Зубарь В. М. О государственном устройстве Херсонеса конца IV в. // Проблеми історії та археологи давнього населення Української РСР: Тези доповідай. — Одеса, 1989. — С. 82—83.