Загалом прагнення до монотеїзму простежується в IV ст. Оскільки Боспор мав тісніші зв'язки з Малою Азією, звідки поширювалися різні релігійні течії, в тому числі християнство, його населення виявилось більш сприйнятливим до нової віри. Звичайно, сприяло цьому процесові і сильне етносоціальне розшарування. Цілком можливо, що значні сили прихильників монотеїстичного культу Бога Всевишнього стали провідниками раннього християнства. В усякому разі лише на Боспорі зафіксовані найраніші в Північному Причорномор'ї пам’ятки з християнською символікою: розпис склепу в Кітеї і перстень з сердоліком (кінець III ст.). До 304 р. відносять надгробок з датованою епітафією одного з перших пантикапейських християн — Євтропія [КБН, Add. 3]. В середній частині плити висічено великий хрест, а трохи збоку біля напису — мініатюрний. У IV ст. тут з'являються й інші надгробні написи та амулети[1243]. В Пантикапеї, Кітеї, Ілураті відкрито християнські некрополі, характерною ознакою яких стає покладення покійника головою на захід та встановлення надгробків з хрестами.
325 р. боспорський єпископ Кадм поставив свій підпис під документами І Вселенського собору в Нікеї, що, безсумнівно, вказує на організацію тут єпархії. Якийсь єпарх Ісгудія згадується в почесному написі за царя Дуптуна [КБН, 67]. Однак характер його обов'язків залишається нез'ясованим. Між візантійськими і боспорськими царями були встановлені певні відносини. Так, 362 р. імператор Юліан, один з ревних захисників християнства, приймав у Константинополі послів з Боспору [Amm. Marcel., XXII, 7, 10], які, певно, вже були християнами. Дослідники припускають, що перші адепти Христа на Боспорі використовували поховальний комплекс Царського кургану як молільню. На його стінах виявлено безліч хрестів. Проте тільки в V—VI ст. християнство стає тут панівним і охоплює різні соціальні групи населення.
Дещо інакше проходив процес християнізації населення в Херсонесі[1244]. Дослідники релігійних вірувань херсонеситів цього часу віддають перевагу наявності перехідного періоду від політеїзму до християнського монотеїзму на підставі поховань зі змішаною символікою. Згідно з епіграфічними даними, тут простежується гоніння на християн в пізньоантичний період. Щодо дати запровадження офіційного християнства в Херсонесі, а тим паче поширення його серед широких мас населення, висловлені різні версії. За однією з них проникнення християнства почалось ще в І—II ст.; за другою — право на легальне існування разом з еллінською релігією херсонеська християнська громада отримала у другій чверті IV ст., а організаційне оформлення єпархії відбулось ще пізніше, процес навернення в нову віру розтягнувся на кілька століть; за третьою — наприкінці IV — на початку V ст. у місті, згідно з археологічними джерелами, вже існувала християнська громада, яка кількісно була невеликою. Тільки на межі V—VI ст. у Херсонесі з'являється християнський некрополь.
До нашого часу залишаються дуже мало дослідженими агіографічні пам'ятки з питань християнства в Херсонесі, а саме «Жития святых епископов херсонских», які, ймовірно, були написані якимось візантійцем близько середини VII або IX ст. і, звичайно, не можуть у всій повноті відтворити історико-релігійні реалії в цьому місті у період становлення монотеїзму[1245]. Однак свідчення про херсонеського єпископа Еферія, його безперечна присутність на II Вселенському соборі (381 р.) все-таки вказують, що в останній чверті IV ст. в Херсонесі вже було створено єпархію, а разом з нею існувала значна кількість християн. Найвірогідніша інформація про Еферія збереглася в грецьких і слов'янських рукописах[1246]. В одному, з них розповідається, що Еферія було вибрано єпископом в Херсонес у Єрусалимі (за іншими даними — в Константинополі). Але через вітри в Чорному морі він не досяг свого міста, захворів і помер. Його поховали на Кінбурнському п-ві, який довго носив його ім'я. Отже, в IV ст. він так і не управляв херсонеською єпархією. Щодо багатьох інших посланців сюди для утвердження нової релігії найдійних джерел дуже мало. Можна впевнено говорити лише про те, що «Жития...» відбивають якоюсь мірою реалії проникнення християнства в Херсонес у першій половині IV ст., головним чином у середовище знаті, про значні соціально-релігійні конфлікти, які супроводжувались навіть вбивствами, вигнаннями, конфіскацією майна християн з вищих верств населення тощо. Це тим більш вірогідно, що на початку IV ст. християнство було офіційно визнано і в Римській імперії, з якою Херсонес підтримував тісні стосунки і де жили проримськи налаштовані громадяни.
1243
Диатроптов П. Д. Распространение христианства в Северном Причерноморье // Автореф. дис... канд. ист. наук. — М., 1988. — С. 7.
1244
Мещеряков В. Ф. О времени появления христианства в Херсонесе Таврическом// Актуальные проблемы изучения истории религии и атеизма. — Л., 1978. — С. 121—134; Диатроптов П. Д. Распространение христианства в Херсонесе Таврическом в IV—VI веках н. э. // Античная гражданская община. — М., 1986. — С. 127—150; Зубаръ В. М. Возникновение и утверждение христианства в Херсонесе Таврическом // Византийская Таврика. — К., 1991. — С. 10—18.
1245
Латышев В. В. Жития святых епископов херсонских. Исследование и тексты // Записки имп. Акад. наук по историко-филологическому отд. — СПб., 1906. — Т. 8. — № 3. — С. 16—17.
1246
Див. літ.: Погорелая В. В. Остров св. Эферия // Древнейшие государства на территории СССР. — М., 1985. — С. 188—190.