Основу господарства кіммерійців становило скотарство, зокрема конярство, що забезпечувало кіммерійських воїнів та пастухів «засобами пересування», а також давало значну частину продуктів харчування — «дивними доїтелями кобилиць» і «млекоїдами» звуться в «Іліаді» далекі жителі північнопричорноморських степів [Hom., II., II, 13, 3—6].
Велику роль у житті кіммерійців відігравала війна. Походи у далекі країни Передньої та Малої Азії відкривали перед кочовиками широкі можливості для здобуття продуктів землеробства і ремесла. Постійний тиск з боку кіммерійських племен зазнавало й осіле населення українського Лісостепу — якраз за кіммерійської доби у південних районах цієї землеробської зони почали виникати городища з розвинутою системою укріплень, що захищали від загрози кочовиків.
Кочове життя і войовничість кіммерійців зумовили характер їхньої матеріальної культури, насамперед озброєння і спорядження бойового коня. Головною зброєю був далекобійний лук зі стрілами, до яких прилаштовували бронзові дволопастеві вістря. У ближньому бою кіммерійці використовували мечі, виготовлені цілком із заліза або споряджені бронзовими руків'ями, довжина яких іноді перевищувала 1 м. Металурги кіммерійської доби — а це був лише початок освоєння чорних металів — могли виробляти не тільки просте кричне залізо, а й високовуглецеву сталь; ковалі добре володіли основними прийомами своєї професії: розумілися на цементуванні металу й ковальському зварюванні[19]. Використовувались і списи з залізними вістрями, але значного поширення ця зброя не набула. Як свідчать археологічні матеріали й поодинокі зображення кіммерійських воїнів, у масі це була легкоозброєна кіннота (якихось достовірних даних про захисні обладунки ми не маємо). Проте не виключено, що для бою вони використовували досить простий, але ефективний шкіряний одяг, поширений серед кочовиків й пізнішого часу, легкі щити.
Рис. 3. Мечі та кинджали кіммерійської доби: 1 — с. Суботів (бронза); 2 — Середнє Подніпровья (бронза та залізо); 3 — Висока Могила (Залізо).
Численними знахідками репрезентовані й предмети кінського спорядження. Головні деталі вузди верхового коня — бронзові вудила й прямі чи плавно зігнуті псалії, за допомогою яких вудила фіксувались у кінській пащі. Ремені вузди мали різноманітне бронзове і кістяне оздоблення.
Кіммерійська зброя і зразки кінського спорядження набули значного поширення, що є найкращим доказом їх високої ефективності та вдалої конструкції. Вони часто трапляються серед пам'яток місцевого населення Північного Кавказу, українського Лісостепу, Середньої Європи. В археології останньої на цій підставі навіть вирізняється окремий «фрако-кіммерійський» етап у розвитку місцевих племен.
Кочовий спосіб життя позначився не тільки на речах, а й на соціальному розвитку кіммерійців. Головною цінністю кочовиків була худоба, яка могла легко переходити з рук у руки внаслідок збройних сутичок, посух, епідемій і накопичуватись у наймогутніших одноплеменців. їм також перепадала основна доля воєнної здобичі, що також сприяло майновому й соціальному розшаруванню кіммерійського суспільства. Археологічно цей процес простежується на появі могил військової аристократії, що помітно відрізняються від основної маси кіммерійських поховань розмірами і багатим інвентарем. Це, зокрема, поховання у курганах Гиреєва Могила поблизу Ростова-на-Дону, а також поблизу сіл Єнджа та Білоградець в Болгарії тощо[20]. Кіммерійські вожді згадуються й у писемних джерелах, наприклад у Геродота, який називає їх царями [Her., IV, II]. Усі ці факти свідчать, що кіммерійське суспільство пройшло вже більшу частину шляху до остаточної ліквідації первіснообщинних відносин і стояло на порозі класоутворення.
Рис. 4. Кіммерійські поховання початку VII ст. до н. е.
Кіммерійське мистецтво мало прикладний характер; складний орнамент прикрашав руків'я кинджалів і деталі вузди, наносився на посуд. Основу декору становили різноманітні геометричні фігури: спіралі, ромби, квадрати, що у багатьох варіантах комбінувались одне з одним. Найкращими зразками кіммерійського геометричного стилю є, мабуть, різьблені кістяні прикраси вузди з кургану поблизу с. Зольне в Криму[21]. Дійшли до наших днів й не дуже численні зразки кіммерійської монументальної скульптури. Це — статуї з досить умовним зображенням кіммерійських воїнів у вигляді кам'яних стовпів висотою до 1,5 м, але на них рельєфно зображені предмети військового спорядження і деталі костюма: пояси, кинджали, бойові молотки та ін.[22]. Такі статуї встановлювалися над похованнями знатних кочовиків, як, наприклад, у кургані поблизу с. Білоградець.
19
Шрамко Б. А., Фомин Л. Д., Солнцев Л. А. Начальный этап обработки железа в Восточной Европе // СА. — 1977. — № 1. — С. 57—74; Шрамко Б. А. Из истории скифского вооружения // Вооружение скифов и сарматов. — К., 1984. — С. 22—39.
21
Щепинский А. А. Погребение начала железного века у Симферополя // КСИА АН УССР, — 1962. — Вип. 12. — С. 57—65.