Так, у 2015 році в Єльському університеті дружина завідувача господарського відділу цього вишу мала безрозсудну сміливість сказати студентам, які належали до меншин, не зважати на геловінські костюми, які їм здались образливими. Це спровокувало всеуніверситетську істерику, під час якої студенти верещали на викладачів. «Ваша посада, — завивав студент в обличчя викладачу, — передбачає створення комфортного простору і дому для студентів... Ви це розумієте?!»
Викладач спокійно відповів: «Ні, я з цим не погоджуюся», а студент накинувся на нього:
«Тоді якого /лайка/ ви пішли на цю роботу?! Який /лайка/ вас найняв?! Ви маєте звільнитися! Якщо ви так думаєте про свою посаду, то вам треба йти звідси! Ідеться не про створення інтелектуального простору! Ні! Ви розумієте? Ідеться про створення дому. Ви цього не робите!»[51] (курсив доданий автором).
Єльський університет замість того, щоб навчити студентів не порушувати власні норми академічної поведінки, вибачився перед тими, хто роздув цю істерику. Викладач звільнився з посади завідувача, хоча й лишився читати лекції. Проте його дружина взагалі звільнилася з університету й перестала викладати.
Викладачі отримали очевидний урок: територія престижного університету — це не місце для інтелектуальних досліджень. Це шикарний дім, який винаймають на чотири-шість років, по дев’ять місяців на рік елітні діти, яким можна кричати на викладачів як на невправних слуг у колоніальному маєтку.
За місяць після скандалу в Єлі вибухнули протести в Міссурійському університеті після підліткового інциденту з намальованою фекаліями свастикою на стіні туалету. Точно неясно, що мав робити провідний університет окрім того, щоб помити стіну, але вибух емоцій стався. «Чи знаєте ви, що таке системне пригноблення?!» — верещала студентка на стривоженого ректора. «Погугліть!» — репетувала вона. Студентів факультету журналістики гнобили і їм погрожували: наприклад, викладач зі (яка іронія!) школи журналістики. За кілька днів цієї вистави ректор університету звільнився. (За ним пішов секретар і ще один викладач — вони відмовлялися скасовувати заняття через протести).
Проте Міссурі — це не Єль. На послуги цього вишу немає й близько такого безкінечного попиту, як на останній. Після протестів і заяв на звільнення в Міссурійський університет стало надходити менше документів на вступ і пожертв.[52] За кілька місяців викладача з кафедри журналістики, який суперечив студентці, звільнили. Коли дим розвіявся, університет лишився з меншою кількістю викладачів, адміністративних працівників, абітурієнтів і пожертв просто через те, що група студентів із дозволу кількох викладачів поміняла місцями ролі вчителів та учнів у великому державному університеті.
Цікаво, що ця тема часто об’єднує ліберальних і консервативних інтелектуалів. Британський учений Річард Докінз, який часто дратує консерваторів через своє ставлення до релігії, був збентежений ідеєю «безпечного простору», якого вимагають американські студенти, щоб сховатися від будь-яких політичних висловів, що можуть їх роздратувати. Докінз сказав як відрізав. «Університет — це не “безпечний простір”, — написав він у твітері. — Якщо ви шукаєте безпечного простору, то йдіть додому, обійміть свого ведмедика й смокчіть пальчик, аж поки не будете готові до навчання в університеті».
Автор видання Atlantic Конор Фрідерсдорф після подій у Єлі та Міссурі теж зауважив, що «те, що відбувається в Єлі, не лишається там» і що завтрашні еліти продемонстрували цінності не свободи слова, а рафінованої нетолерантності. «Цим студентам співчувають, — написав Фрідерсдорф. (Я не співчуваю, але Фрідерсдорф більш співчутливий, ніж я). — Але якщо імейл про геловінські костюми змушує їх пропускати заняття й виводить із себе, то їм або потрібна фахова психологічна допомога, або ж їх хтось жорстоко надурив, уселивши в набуті ними ідеологічні погляди ідею про те, що має їм завдавати болю».[53]
Тим часом колумніст-лібертаріанець і викладач права в Університеті Теннессі Ґленн Рейнольдс пропонує драматичніше рішення:
Щоб бути виборцем, людина має бути спроможною брати участь у дорослих політичних дискусіях. Треба бути здатним слухати протилежні думки й навіть — як я роблю прямо в цій колонці — міняти власні погляди у зв’язку з новими доказами.
51
Див. лише два з багатьох звітів і реакцій як від консерваторів, так і від лібералів: Кеті Волдмен, «Студенти Єлю вибухають гнівом через те, що керівництво коледжу більше переймається свободою слова, аніж безпечним простором», Slate, 7 листопада 2015 року; Шошанна Вейсманн, «Як роблять діток», Weekly Standard, 10 листопада 2015 року.
52
Мара Роуз Вілльямз, «Расові протести в університеті Міссурі могли зупинити вступ нових студентів», Kansas City Star online, 13 cічня 2016 року.
53
Конор Фрідерсдорф, «Нова нетолерантність студентської активності», Atlantic online, 9 листопада 2015 року.