«Суспільство, — доходять висновку автори дослідження, — тупішає». Ця серйозна проблема може навіть бути страшнішою, аніж здається. Користувачі інтернету схильні вірити будь-чому, що першим покажеться в результатах пошуку, не зважаючи на джерела інформації. Зрештою, якщо пошукова система ставить це джерело першим у результатах, то йому можна вірити. Саме тому кожен, хто просуває контент в інтернеті, намагається зробити так, щоб посилання були вище в рейтингах пошукових систем. Якщо ви продаєте суп, то робите все можливе, аби налаштувати пошукову систему так, щоб людей, які шукали рецепт супу, натомість спрямовували до знижок на вашу продукцію.
Але що як ви продаєте щось важливіше, ніж суп? Наприклад, політичного кандидата? Є певні докази того, що рейтинги пошукових систем здатні змінювати те, як люди сприймають політичну реальність. У 2014 році два психологи здійснили дослідження явища, яке назвали ефектом маніпуляції пошукових систем, і заявили, що їхні тести показали здатність «збільшувати від 37 до 63 відсотків частку людей, які віддавали перевагу певному кандидату лише після однієї пошукової сесії». Отже, це потенційно становить «серйозну загрозу демократичній системі управління».[69] Зарано казати, що пошукові системи підривають демократію (принаймні поки що), але складно сперечатися з фактом, що більшість звичайних людей уже не здатна відрізнити реальну інформацію від того, що їм викидає пошукова система.
Звісно, обивателі не завжди помиляються про все на світі, а фахівці не повсякчас мають рацію. Раз у сто років правда може бути за підлітком, а помилитися здатна команда лікарів. Фахівці — це важливо, але звичайні люди примудряються жити щодня без порад професорів, інтелектуалів і решти всезнайок. Інтернет, за умови притомного використання, допомагає обивателям обмінюватися між собою тією інформацією, яку може бути надто складно чи дорого отримати від фахівців. Власне, інтернет, як і біржа чи інші механізми, які зводять здогадки широкого загалу докупи й роблять припущення про складні проблеми, можуть часом і переграти фахівців.
Те, як купа хибних здогадок перемелюється в одну правильну — це відомий феномен. На жаль, припущення багатьох про те, що інтернет може служити для спільного здобуття знань, підмінює слушну ідею, яку письменник Джеймс Суровєцкі називав «мудрістю натовпу», цілком недоречною ідеєю про те, що натовп мудрий, бо кожен у цьому скупченні людей — також мудрий.
Часом люди без спеціалізованих знань можуть краще в чомусь розібратись у групі, ніж поодинці. Це особливо доречно для рішень, де об’єднання великої кількості здогадок може утворити агреговану ідею, що буде кращою, ніж думка будь-якого експерта. Так, Суровєцкі переказував історію англійського повітового ярмарку, де людей спитали, скільки важить бик. Середній показник здогадок був кращим, ніж здогадка будь-якої окремої людини. Разом натовп майже вгадав точну вагу.[70] Так і колективні ставки на світовій фондовій біржі загалом вдаліші, ніж ставки будь-якого окремого біржового аналітика.
Існує багато причин, чому натовпу краще вдається оцінювання, аніж окремим людям. Крім того, велика кількість здогадок серед багатьох людей може допомогти позбутися до певної міри підтверджувального упередження, хибного сприйняття чи будь-яких інших помилок. Це також дозволяє людям, яким відома лише частина інформації, зробити свій невеличкий внесок у розв’язання проблеми. Тисяча людей може зібрати величезний складний пазл, навіть якщо кожна людина матиме лише кілька його частинок.
Неупереджений погляд натовпу коштував одному з найвидатніших журналістів Америки його роботи. У 2004 році на піку президентських виборів у США досвідчений диктор новин на каналі CBS Ден Разер і його продюсери вийшли в ефір із сюжетом про військову службу президента Джорджа Буша — молодшого. У CBS заявили, що мають документи з початку 1970-х, які доводять, що Буш покинув свій підрозділ у повітряних силах Національної гвардії США і так і не завершив службу. Буш, Верховний головнокомандувач, який на той час вів Америку у дві серйозні війни, змагався на виборах із сенатором Джоном Керрі, дещо прикрашеним героєм війни, і від такого звинувачення аж повітря дзвеніло в передвиборчій кампанії, що зосереджувалася на військових питаннях.