Потім вона повернулася і навідала його. Вона запевняла, що «фінансово цілком забезпечена». Арманський зрозумів ці слова в тому сенсі, що в неї було досить грошей, аби протриматися якийсь час, не працюючи.
Всю весну вона постійно відвідувала Хольгера Пальмґрена, але з Блумквістом стосунків не відновила.
Вона вбила трьох людей, двоє з яких були, очевидно, зовсім їй не знайомі.
Тут щось не так. У цьому немає ніякої логіки.
Арманський відсьорбнув пива просто з горлечка і закурив сигарету. До всього, у нього було нечисте сумління, і це ще більше посилювало кепський настрій, з яким він зустрічав нинішні свята.
Коли до нього прийшов Бубланськи, він без вагань допоміг йому, давши всю можливу інформацію, яка могла б стати у пригоді для піймання Лісбет Саландер. Зловити її було необхідно, в цьому він нітрохи не сумнівався, причому чим швидше, тим краще. А совість мучила його через те, що він виявився про неї такої невисокої думки й одразу та без найменших сумнівів прийняв звістку про її винність. Арманський був реалістом. Коли до тебе приходить поліція і заявляє, що така-то людина підозрюється у вбивстві, то дуже велика ймовірність того, що ці підозри небезпідставні. Отже, Лісбет Саландер винна.
Проте поліція при цьому не враховувала того, що вона могла вважати, що має право так чинити. У неї могли бути якісь пом’якшувальні обставини чи бодай розумне пояснення раптового нападу сліпої люті. Справа поліції — зловити її і довести, що вона зробила ці постріли. До завдання поліції зовсім не входить копирсатися в її душі та пояснювати, чому вона це вчинила. Їм досить знайти якийсь більш-менш переконливий мотив злочину, а якщо такого нема, усе спишуть на напад безумства. Лісбет Саландер у ролі Маттіаса Флінка.[54] Він похитав головою.
Таке пояснення Драґана Арманського не влаштовувало.
Лісбет Саландер ніколи не робила нічого без серйозної причини і не подумавши заздалегідь про наслідки.
Дівчина з дивацтвами — так! Божевільна — ні!
Отже, має бути якесь пояснення, хоч яким би незрозумілим і неприйнятним воно здавалося іншим людям.
Десь перед другою годиною попівночі Драґан Арманський нарешті зважився.
Розділ 17
Після ночі, проведеної в роздумах, у неділю Драґан Арманський піднявся рано. Намагаючись не шуміти, щоб не розбудити дружину, він обережно спустився сходами, зварив каву і приготував бутерброди. Потім дістав свій лептоп і почав писати.
Він користувався тими ж бланками, які застосовувалися в «Мілтон сек’юриті» для вивчення особистих обставин. Він включив до звіту всі факти, що належали до базових даних про особу Лісбет Саландер, які були в його розпорядженні.
О дев’ятій годині до нього спустилася Рітва і налила собі кави з кавоварки. Вона поцікавилася, чим це він заклопотаний. Він відповів ухильно і зосереджено писав і далі. Досить добре знаючи свого чоловіка, вона зрозуміла, що сьогодні їй на нього не доведеться розраховувати.
Виявилося, що Мікаель Блумквіст помилився у своїх припущеннях. Очевидно, це пояснювалося тим, що у великодні канікули в приміщенні поліції було порівняно мало народу. Тільки в неділю вранці засоби масової інформації дізналися, що це він виявив Даґа й Міа. Першим дав про себе знати один з репортерів газети «Афтонбладет» — Мікаелів давній знайомий.
— Привіт, Блумквісте! Це Ніклассон.
— Привіт, Ніклассоне! — відповів Мікаель.
— Виявляється, це ти знайшов в Енскеді вбиту парочку.
Мікаель підтвердив, що це був саме він.
— Одне джерело стверджує, що вони працювали в «Міленіумі».
— Твоє джерело частково має рацію, а частково помиляється. Даґ Свенссон писав для «Міленіуму» репортаж, але виступав як незалежний журналіст. Міа Берґман безпосередньо з нами не була зв’язана.
— От дідько! Це ж інформаційна бомба!
— Мабуть, так, — втомлено погодився Мікаель.
— Чому ви самі не виступили з якою-небудь публікацією?
— Даґ Свенссон був для нас добрим другом і товаришем по роботі. Ми вирішили, що пристойніше буде зачекати, принаймні, поки про те, що сталося, не дізнаються родичі, а потім уже можна думати про публікацію.
Мікаель знав, що ці слова не потраплять до друку.
— Гаразд. А над чим працював Даґ Свенссон?
— Писав нарис для «Міленіуму».
— На яку тему?
— А що ви у себе в «Афтонбладет» збираєтеся надрукувати завтра як головну сенсацію?
— Так це все-таки була сенсація?
54
Флінк Маттіас— шведський прапорщик, який у 1994 р. розстріляв у місті Фалуні сімох людей.