На жаль, хочеш ти чи не хочеш, але події останніх днів знову звели нас разом. Поліція стверджує, що ти холоднокровно вбила двох людей, які були мені дуже дорогі. Мені не доводиться гадати про те, яким жорстоким було вбивство, я і без того це знаю, бо це я знайшов Даґа і Міа через кілька хвилин після того, як їх було застрелено. Але річ у тім, що я не вірю, що це ти їх убила. Принаймні, сподіваюся, що це не так. Якщо ти, як це стверджує поліція, психопатка і скоїла це вбивство, то це означає, що я з самого початку мав абсолютно неправильну думку про тебе або що ти цілком змінилася за минулий рік. А якщо вбивця не ти, це означає, що поліція ловить зовсім не того, кого треба.
За цих обставин мені, очевидно, слід було б переконувати тебе добровільно здатися поліції. Але підозрюю, що ти навіть не захочеш цього слухати. Проте насправді нинішня ситуація не може тривати нескінченно, і рано чи пізно тебе заарештують. Коли тебе заарештують, тобі потрібний буде друг. Якщо ти не бажаєш мати справи зі мною, то знай, що у мене є сестра. Її звуть Анніка Джанніні, вона адвокат. Я вже поговорив з нею, і вона готова тебе захищати, якщо ти вийдеш з нею на контакт На неї ти можеш покластися.
Що ж до «Міленіуму», то ми зі свого боку ведемо власне розслідування, щоб дізнатися, чому були вбиті Даґ і Міа. Нині я складаю список людей, у яких були причини змусити Даґа Свенссона мовчати. Не знаю, чи на правильному я шляху, але я перевірю за списком усіх, одного за одним.
Мені незрозуміло, яке відношення до всього того, що сталося, має адвокат Б’юрман. У матеріалах Даґа його ім’я ніде не зустрічається, і я не бачу ніякого зв’язку між ним і Даґом та Міа.
Допоможи мені! Будь ласка! Який тут існує зв’язок?
Мікаель.
P. S. Тобі слід замінити фотографію в паспорті. Вона не передає того, яка ти насправді.
Трохи подумавши, він позначив документ як «Для Салі». Потім створив папку під назвою «Лісбет Саландер» і залишив її перед очима, помістивши на робочому столі свого ноутбука.
У вівторок Драґан Арманський призначив на ранок нараду за круглим столом конференц-залу в офісі «Мілтон сек’юриті». Він запросив на неї трьох людей.
Юхан Фреклунд, шістдесяти двох років, колишній інспектор кримінальної поліції Сульни,[56] мав посаду начальника оперативного відділу «Мілтон сек’юриті». Він відповідав за планування та аналіз. Арманський переманив його до себе з державної служби десять років тому і вважав це своїм найвдалішим кадровим надбанням. Окрім нього Арманський запросив на нараду Сонні Бомана, сорока восьми років, і Нікласа Ерікссона, двадцяти дев’яти років. Боман також служив раніше в поліції, почавши в районному відділенні Нурмальма[57] в 1980-му, звідти був переведений до кримінального відділу і там провів десятки яскравих розслідувань. На початку 1990-х років він був одним з ключових гравців, а в 1997-му після довгих домовленостей він, отримавши обіцянку значно вищої платні, перейшов до «Мілтон сек’юриті».
Ніклас Ерікссон вважався новобранцем. Він вчився у Вищій школі поліції, але в останню мить перед випускними іспитами дізнався, що у нього вроджена вада серця, яка не тільки потребувала серйозної операції, а й означала, що його поліцейська кар’єра скінчилася, не почавшись.
Фреклунд, що служив разом з Ерікссоновим батьком, пішов до Арманського і запропонував тому дати хлопцеві шанс. Позаяк в аналітичному відділі якраз було вакантне місце, Арманський погодився прийняти новенького. Йому не довелося в цьому розкаятися. Ерікссон пропрацював у «Мілтон секюриті» п’ять років. На відміну від більшості інших співробітників оперативного відділу він не мав відповідного досвіду роботи, зате виділявся інтелектуальним підходом.
— Доброго ранку всім! Сідайте і читайте! — сказав Арманський.
Він роздав присутнім три папки, в яких було зібрано п’ятдесят сторінок газетних вирізок про полювання на Лісбет Саландер і присвячене їй резюме на трьох сторінках. Весь другий день Великодня Арманський у поті чола працював над створенням її персональної справи. Ерікссон перший закінчив читати і відклав папку вбік. Арманський дочекався, доки Боман і Фреклунд теж усе дочитають.