Усе це навело Б’юрмана на нові роздуми. Хольгер Пальмґрен був наставником Лісбет Саландер починаючи з тринадцятилітнього віку і став її опікуном, коли їй сповнилося вісімнадцять років. Інакше кажучи, Пальмґрен виявився з нею поряд невдовзі після того, як стався «Весь Цей Кошмар» і коли Саландер опинилася в дитячій психіатричній лікарні. Тому, цілком імовірно, він знав, що з нею сталося.
Б’юрман знову пішов до Головного архіву соціального відомства. Цього разу він не став запитувати документи із справи Лісбет Саландер, а замовив тільки виховательський звіт, який складала соціальна служба, і дістав на руки матеріал, що на перший погляд видався суцільним розчаруванням. Усього дві сторіночки короткої інформації: мати Лісбет Саландер не в змозі виховувати своїх доньок, через особливі обставини дівчаток довелося розділити, Камілла Саландер була направлена до прийомної сім’ї, Лісбет Саландер поміщена до дитячої психіатричної клініки Святого Стефана. Можливість альтернативних рішень не обговорювалась.
Чому? Нічого, крім загадкового формулювання: «Через події, що сталися 3.12.91, Управління із соціального забезпечення прийняло рішення…». Далі знову згадувався номер чергового запису засекреченого поліцейського розслідування. Проте цього разу наводилася ще одна деталь — ім’я поліцейського, що складав звіт.
Побачивши це ім’я, адвокат Б’юрман довго не міг заспокоїтися від несподіванки. Воно було йому знайоме. Добре знайоме.
Тепер усе постало перед ним у цілком новому світлі.
Ще два місяці пішло в нього на те, щоб уже іншими шляхами дістати в свої руки потрібний документ. Це був короткий і чіткий поліцейський звіт, що налічував сорок сім сторінок формату А4, плюс шістдесят сторінок додатків і доповнень, долучених до справи за наступні шість років.
Спершу він не зрозумів, що до чого.
Потім узяв знімки судово-медичного дослідження і ще раз перевірив ім’я.
Господи! Не може бути!
Тут він раптом зрозумів, чому справу було засекречено. Адвокатові Нільсу Б’юрману випав джек-пот!
Ще раз уважно перечитавши документи рядок за рядком, він усвідомив, що на світі є ще одна людина, яка має підстави ненавидіти Лісбет Саландер так само пристрасно, як він.
Б’юрман був не самотній.
У нього знайшовся союзник. Найнесподіваніший союзник, якого тільки можна собі уявити!
І він почав без поспіху складати свій план.
На столик у кафе «Хедон» лягла чиясь тінь, і Нільс Б’юрман отямився від задумливості. Підвівши голову, він побачив світловолосого… здорованя. На цьому слові він врешті-решт зупинився. Від несподіванки він аж відсахнувся на частку секунди, перш ніж оговтатися.
Чолов’яга, що дивився на нього згори, був на зріст вище двох метрів і дуже могутньої статури. Безперечно культурист. Б’юрман помітив, що в ньому немає ані жиринки, ані найменшої ознаки слабкості. Навпаки, від нього йшло відчуття страшної сили.
У пришельця була по-військовому коротка стрижка й овальне обличчя з несподівано м’якими, майже дитячими рисами, зате очі крижаної голубіні дивилися жорстко. На ньому була коротка чорна шкіряна куртка, блакитна сорочка, чорна краватка і чорні штани. В останню чергу адвокат Б’юрман звернув увагу на його руки — попри високий зріст, величезні ручища цього чоловіка навіть для нього здавалися дуже великі.
— Адвокат Д’юрман?
Він говорив з виразним акцентом, але голос виявився несподівано тонким, і адвокат Б’юрман ледве стримався від мимовільної усмішки.
— Ми отримали вашого листа, — вів далі незнайомець.
— Хто ви такий? Я хотів побачитися з…
Чоловік з величезними ручищами не став слухати, про що його хоче запитати Б’юрман. Усівшись навпроти, він обірвав співрозмовника на півслові.
— Побачитеся замість нього зі мною. Кажіть, якого дідька треба!
Адвокат Нільс Ерік Б’юрман трохи повагався. Йому була страшенно неприємна думка про те, щоб видати себе з головою абсолютно незнайомій людині. Проте цього вимагала необхідність. Він ще раз нагадав собі, що він не єдиний, кому ненависна Лісбет Саландер. Йому потрібні союзники. Стишивши голос, він почав пояснювати, у якій справі прийшов.
Розділ 03
Лісбет Саландер прокинулася о сьомій ранку, прийняла душ, спустилася в хол до Фреді Мак-Бейна і запитала, чи знайдеться для неї вільний багі,[19] вона хоче взяти його на весь день. Через десять хвилин заставу було заплачено, сидіння і дзеркало заднього виду підігнані, зроблено пробну поїздку і перевірено наявність бензину в баку. Вона пішла в бар, узяла на сніданок каву з молоком і бутерброд із сиром, а також пляшку мінеральної води про запас. Час за їдою вона присвятила тому, щоб списати цифрами паперову серветку і подумати над задачкою П’єра Ферма:(х3 + у3 = z3).
19
Багі (