— Ой! Що ти робиш? Ти що, зовсім з глузду з’їхав?
— Бубланськи! — вжахнувся Екстрьом.
Вигляд у Екстрьома був переляканий. Курт Свенссон і Сонні Боман дивилися на все це виряченими очима.
— Це твій? — спитав Бубланськи, показуючи мобільник Нікласа Ерікссона.
— Відпусти!
— Це твій мобільник?
— Ну мій, чорт забирай. Пусти мене!
— Ні, почекай, я тебе затримую.
— Чому?
— Ти затриманий за розголошування секретної інформації і' за протидію поліцейському розслідуванню. — Бубланськи повернув Ерікссона обличчям до себе. — Чи ти, можливо, збираєшся нам переконливо пояснити, навіщо ти сьогодні вранці, як видно із списку зроблених дзвінків, телефонував журналісту на ім’я Тоні Скале о дев’ятій п’ятдесят сім, відразу після ранкової наради? Після чого Тоні Скале негайно опублікував інформацію, яку ми вирішили не розголошувати.
Маґґе Лундін не йняв віри своїм очам, побачивши перед літнім будиночком Б’юрмана, просто посеред майданчика, Лісбет Саландер.
Перед поїздкою він вивчив карту і отримав від білявого гіганта докладний опис дороги. Вислухавши інструкцію, згідно з якою він мав поїхати до Сталлархольма і влаштувати там пожежу, він вирушив у клуб, розташований у будівлі покинутої друкарні на околиці Свавельшьо, і покликав із собою Сонні Ніємінена. Було тепло, і погода як для першого післязимового виїзду видалася чудова. Вони дістали свої шкіряні обладунки і здолали шлях від Свавельшьо до Сталлархольма дуже швидко.
І тут їх несподівано зустрічає Саландер!
Такий бонус буде сюрпризом для білявого диявола.
Вони під’їхали і зупинилися по обидва боки від неї на відстані двох метрів. Коли мотори замовкли, у лісі стало зовсім тихо. Маґґе Лундін відразу навіть не спромігся на слово, ніби йому відібрало мову. Нарешті він сказав:
— Треба ж такому статися! А ми з ніг збилися, шукаючи тебе, Саландер!
Несподівано він посміхнувся. Лісбет Саландер дивилася на Лундіна без жодного виразу і лише відзначила, що на щелепі у нього ще залишився яскраво-червоний шрам у тому місці, куди вона врізала йому зв’язкою ключів. Потім очі її загрозливо потемніли, вона опустила погляд.
— У мене був гидкий тиждень, тому я в препоганому настрої, — сказала вона. — І знаєш, що найгірше? Варто мені тільки обернутися, як щоразу перед очима в мене звідкись опиняється вислопуза купа лайна і пнеться заступити мені дорогу. Зараз я збираюся звідси піти. Отож відступись-но!
Маґґе Лундін витріщив на неї очі. Спершу він подумав, що недочув, а потім мимоволі розреготався. Ситуація була анекдотична. Треба ж: якась плюгавка, яка вся, зі своїм наплічником, легко помістилася б у його нагрудній кишені, наважилася грубіянити двом здоровенним хлопам із клубу мотоциклістів «Свавельшьо», адже це відразу видно по їхніх куртках! Вони — найвідчайдушніші шибайголови, які скоро стануть повноправними членами «Ангелів пекла», — могли голіруч порвати її і запхати в бляшанку з-під печива, а вона їх ще й обзиває!
Але ж дівка була таки справді психована — а саме так стояла справа, якщо вірити газетам і тому, що відбувалося зараз у дворі, — і тому їхні куртки не справили на неї ані найменшого враження. В усякому разі, по ній було не видно. Це було навіть не смішно. Маґґе обернувся до Сонні Ніємінена.
— Здається, ця повія напрошується, щоб її трахнули, — сказав він, злізаючи з «Харлей-Девідсона» і ставлячи його на підпору.
Він поволі зробив два кроки назустріч Лісбет Саландер і подивився на неї зверху вниз. Вона стояла незворушна. Маґґе Лундін похитав головою і похмуро зітхнув. Наступної миті він завдав такого ж вражаючого удару зліва, який дістався Мікаелю Блумквісту тієї ночі на Лундаґатан.
Удар улучив у порожнечу. Тієї самої миті, коли його рука мала потрапити дівчині в обличчя, вона відступила на один крок і зупинилася за межею досяжності.
Сонні Ніємінен з цікавістю спостерігав за діями товариша, спираючись на кермо свого «Харлей-Девідсона». Лундін почервонів і зробив ще два швидкі кроки в бік дівчини. Вона знову відступила. Лундін додав швидкості.
Лісбет Саландер несподівано зупинилася і випустила йому в обличчя половину вмісту свого балончика із сльозоточивим газом. Очі йому ніби обпалило вогнем. Одночасно її прогулянковий черевик несподівано злетів і, набравши кінетичної енергії, з розмаху врізався йому в пах із силою приблизно 120 кгс[75] на квадратний сантиметр. У Маґґе Лундіна забило дух і підігнулися коліна, унаслідок чого він тепер опинився у такій зручній для удару позі, що Лісбет негайно розмахнулася і бахнула його ногою в обличчя, ніби забивала кутовий у футболі. Почувся страшний хрускіт, і Маґґе Лундін беззвучно плюхнувся долілиць, мов лантух картоплі.
75
Кгс, або кілограм-сила, дорівнює силі, що надає тілу масою один кілограм прискорення 9,80665 м/с2, або приблизно дорівнює силі, з якою тіло масою один кілограм тисне на ваги на поверхні Землі.