Щойно пробило вісім, як у барі з’явився доктор Форбс — свіжопоголений, одягнений у темний костюм і білу сорочку з блакитною краваткою. Він замовив яйце, тост, апельсиновий сік і чорну каву. О пів на дев’яту він піднявся і вийшов до таксі, що чекало на нього.
Лісбет пішла за ним, тримаючись на деякій відстані. Доктор Форбс вийшов з таксі навпроти Морської панорами на початку бухти Каренаж і неквапною ходою подався понад берегом. Вона проїхала повз нього, припаркувалася на приморському бульварі і стала терпляче чекати, коли він пройде, щоб рушити услід.
До першої години дня Лісбет уже вся спітніла і ноги в неї опухли. Цілих чотири години вона провела, походжаючи вулицями Сент-Джорджеса. Темп прогулянки був повільний, але за весь час вони жодного разу не зупинилися, і нескінченні круті підйоми і спуски вже далися взнаки її м’язам. Допиваючи останній ковток мінеральної води, вона тільки дивувалася енергії Форбса. Лісбет уже почала подумувати про те, чи не кинути цю затію, аж раптом дорога звернула у бік «Черепашачого панцира». Почекавши десять хвилин, вона зайшла до ресторану і влаштувалася на веранді. Вони опинилися точнісінько на тих самих місцях, що й минулого разу, і він так само пив кока-колу і дивився удалину на воду.
Форбс був одним з дуже небагатьох людей на Ґренаді, що носив піджак і краватку. Лісбет відзначила, що він ніби й не помічає жари.
О третій годині він розплатився і вийшов з ресторану, і Лісбет довелося перервати свої роздуми. Доктор Форбс поволі плентався уздовж бухти Каренаж, потім ускочив в один з міні-автобусів, що йдуть у бік Ґранд Анс. Лісбет під’їхала до готелю «Кейс» за п’ять хвилин до того, як він вийшов з автобуса. У своему номері вона налила ванну і занурилася в холодну воду. Ноги нили, а на лобі у неї пролягли глибокі зморшки.
Але цю довгу прогулянку Лісбет відбула недаром і дещо дізналася. Щоранку доктор Форбс виходив з готелю свіжопоголений, з портфелем під пахвою, ніби на службу, — і ось він провів цілий день, не роблячи зовсім нічого, а тільки гайнуючи час! Які б причини не привели його на Ґренаду, це явно були не перемови про спорудження нової школи, але чомусь він прикидався, ніби приїхав сюди з діловими намірами.
Для чого весь цей театр?
Єдиною людиною, від якої він з якихось міркувань хотів приховати щось пов’язане з цією поїздкою, могла бути тільки його дружина. Він хотів створити у неї враження, ніби цілоденно заклопотаний важливими справами. Але чому? Можливо, справа провалилась, а він через власну гординю не хотів у цьому зізнатися? Чи то він приїхав на Ґренаду з якоюсь іншою метою? Не чекає часом він тут на когось або на щось?
Перевіряючи електронну пошту, Лісбет Саландер виявила чотири послання. Перше надійшло від Чуми і було відправлене вже за годину після того, як вона йому написала. У зашифрованому повідомленні було одне питання з двох слів: «Ти жива?» Чума ніколи не мав схильності до довгих і зворушливих послань. Утім, як і сама Лісбет.
Два наступні були відправлені о другій годині ночі. В одному той-таки Чума написав, не полінувавшись його зашифрувати, що один знайомий по Інтернету, відомий там під ім’ям Більбо, мешканець Техасу, клюнув на її запит. Чума додав адресу Більбо і PGP-ключ. За кілька хвилин після листа Чуми прибуло послання від самого Більбо. Коротке повідомлення містило тільки обіцянку протягом наступної доби надіслати їй відомості про доктора Форбса.
Четверте послання, також від Більбо, було відправлене вже увечері. У ньому була зашифрована адреса банківського рахунка і ftp-адреса з додатком у вигляді zip-файлу[20] на 390 kb. У ньому Лісбет виявила папку, що мала чотири jpg-зображення низької роздільності і п’ять текстових документів.
Дві фотографії являли собою портрети доктора Форбса, на одній він був знятий з дружиною на прем’єрі в театрі, ще на одній — сам-один на церковній кафедрі.
Перший документ становив звіт Більбо на одинадцяти сторінках, другий складався з вісімдесяти чотирьох сторінок, викачаних з Інтернету. Інші два документи містили відскановані й оброблені за допомогою програми OCR[21] газетні вирізки з місцевої газети «Остін америкен стейтсмен», а останній був нарисом, присвяченим релігійній громаді доктора Форбса під назвою Пресвітеріанська церква Остіна.
21
OCR (Optical Character Recognition) — комп’ютерна програма для конвертації символів та літер у текст, редагований на комп’ютері.