— Авжеж, — сказав Мікаель. — Лісбет дуже незвичайна дівчина.
— Їй важко вибудовувати спілкування з іншими людьми. Я припустив, що тут є якась форма синдрому Аспергера[81] чи щось подібне. Якщо почитати опис клінічної картини, що спостерігається у пацієнтів з діагнозом синдром Аспергера, то відразу впадає в очі безліч збігів з випадком Лісбет, але є також і багато відмінностей.
Якийсь час він мовчав.
— Вона не становить жодної небезпеки для людей, які її не чіпають і поводяться з нею чемно.
Мікаель кивнув.
— Але вона, безперечно, схильна до насильства, — тихо сказав Пальмґрен. — Якщо її спровокувати або поводитися загрозливо, вона може відповісти на це застосуванням сили.
Мікаель знову кивнув.
— Питання в тому, що нам тепер робити, — сказав Хольгер Пальмґрен.
— Зараз ми почнемо пошуки Залаченка, — відповів Мікаель.
Цієї миті у двері постукав доктор Сиварнандан:
— Не хотів вам заважати, але якщо вас цікавить Лісбет Саландер, я радив би вам увімкнути телевізор і подивитися програму новин.
Розділ 29
Лісбет Саландер аж тремтіла від люті. Вранці вона тихо і спокійно з’їздила в літній будиночок Б’юрмана. Від учора звечора вона ще жодного разу не вмикала свій комп’ютер, і весь день у неї не було часу послухати новини. Вона знала, що події в Сталлархольмі викличуть сенсаційні заголовки, але була абсолютно не готова до тієї бурі страшних новин, яка ринула на неї з екрана телевізора.
Міріам Ву лежить у районній лікарні Сьодера, побита якимсь білявим гігантом, який викрав її серед вулиці перед будинком на Лундаґатан. Її стан оцінюється як важкий.
Врятував її Паоло Роберто. Як він опинився на складі під Нюкварном, було незрозуміло. На виході з лікарні до нього кинулися репортери, але він відмовився давати коментарі. Обличчя його виглядало так, ніби він провів десять раундів зі зв’язаними за спиною руками.
У лісі поблизу складу, на який викрадачі привезли Міріам Ву, знайшли зариті останки двох людей. Увечері повідомили, що поліція знайшла ще одне місце, де також проводитимуться розкопки, і, можливо, на цій території є й інші поховання.
Потім про полювання на Лісбет Саландер.
Навколо неї затягується ловецька сіть. Сьогодні вдень поліція оточила її в районі дачного селища недалеко від Сталлархольма. Вона була озброєна і дуже небезпечна. Вона застрелила одного «ангела пекла», а можливо, і двох. Перестрілка відбулася біля літнього будиночка Нільса Б’юрмана. Увечері, як вважає поліція, їй, очевидно, вдалося вирватися за прапорці і виїхати за межі району.
Начальник слідчого відділу Ріхард Екстрьом провів прес-конференцію, але давав ухильні відповіді. Ні, на питання про те, чи існує якийсь зв’язок між Лісбет Саландер і «Ангелами пекла», він відповісти не може. Ні, він не може підтвердити чутки про появу Лісбет Саландер біля складської будівлі під Нюкварном. Ні, ніщо не вказує на те, що йдеться про внутрішні розбірки представників злочинного світу. Ні, винність Лісбет Саландер у вбивстві не є встановленим фактом, і він, Екстрьом, ніколи не стверджував, що вбивцею є вона, він тільки оголосив її в розшук, для того щоб поставити їй деякі питання у зв’язку з убивствами.
Лісбет Саландер нахмурила брови. У ході слідства щось явно змінилося.
Вона увійшла в Мережу, прочитала спочатку газетні репортажі, а потім зайшла по черзі на жорсткі диски прокурора Екстрьома, Драґана Арманського та Мікаеля Блумквіста.
В електронній пошті Екстрьома з’явилося багато цікавих повідомлень, серед яких не останнє місце займав лист кримінального інспектора Яна Бубланськи, надісланий о 17.22. Він був коротким і містив убивчу критику вибраних Екстрьомом методів ведення слідства. Насамкінець він містив практично ультиматум, що включав такі вимоги:
а) негайно повернути кримінального інспектора Соню Мудіґ до складу слідчої групи;
б) змінити загальний напрям розслідування у бік пошуків альтернативного підозрюваного, винного у вчиненні вбивства в Енскеді;
в) почати серйозні пошуки невідомої особи на ймення Зала.
Зокрема, Бубланськи писав:
Звинувачення проти Лісбет Саландер ґрунтується на доказі, що все ще зберігає свою вагомість — відбитках її пальців на знарядді вбивства. Це, як ти сам добре знаєш, є доказом того, що вона тримала зброю в руках, але не доводить, що вона з неї стріляла, а тим більше не доводить того, що вона націлювала її на жертву. Зараз ми вже знаємо, що в цій драмі є й інші учасники, що поліція Сьодертельє виявила два зариті в землю трупи і відзначила ще одне місце ймовірного поховання. Складські приміщення належать двоюрідному брату Карла Маґнуса Лундіна. Все це досить ясно свідчить про те, що як би Лісбет Саландер не була схильна до насильства і який би не був її психологічний портрет, вона навряд чи може мати до цього відношення.
81
Синдром Аспергера — одна з форм порушень розвитку, яку іноді називають формою високофункціонального аутизму (тобто аутизму, при якому здатність функціонувати відносно збережена). Особи із синдромом Аспергера зовні нагадують розумово відсталих, але вони мають як мінімум нормальний або високий інтелект, проте нестандартні чи слабко розвинені соціальні здібності; часто через це їх емоційний та соціальний розвиток, а також інтеграція відбуваються пізніше, ніж звичайно.