Pinterest був всього лише однією з компаній, які намагалися знайти таланти перш, ніж ті стануть невільниками інституцій. Завжди, коли технічний керівник Quixey Лірон Шапіра хотів переконати своїх літніх стажистів не повертатися восени до своїх вишів, він запрошував їх на акцію «All-Meat Lunch fo College Avoiders»[14] (абревіатура AMCA), яку регулярно влаштовував. У ресторані Espetus Churrascaria у Сан-Матео Шапіра пригощав м’ясом у необмежених кількостях усіх кандидатів на роботу університетського віку, які вирішили робити щось одне з переліченого: не вступати до університету, залишити його, або відкласти вступ на один рік. Спочатку він запостив це завдання у своєму блозі в червні 2012 року із запитанням: «Вступати до вишу чи їсти м’ясо в необмежених кількостях?».
«Подумайте про когось зі своїх знайомих, які щойно закінчили навчання у коледжі, — запитував він у своєму записі. — Є шанси, що вони й досі безнадійно полюють на посаду “без досвіду роботи”. А вам відомо, що може значно полегшити їхні пошуки роботи й отримати посаду, значно кращу за роботу “без досвіду”? І все це за чотири роки життя, витраченого на здобуття робочих навичок». Шапіра уточнив, що не вважає виші безглуздям — просто це кепський спосіб марнування чотирьох років вашого життя. «Espetus Churrascaria — престижний ресторан бразильської кухні з чудовою їжею, атмосферою та сервісом. Там пропонують шведський стіл з сімома видами стейків, — сказав він. — Тож запитайте себе, чого ви хочете: вступити до вишу чи їсти м’ясо в необмеженій кількості?».
Відтоді Шапіра влаштував близько півдесятка ланчів в Espetus Churrascaria або Jerusalem Grill. Сам Шапіра покинув Університет Берклі після стажування у Slide — компанії, що розробляла додатки для Facebook і яку придбав Google. Зрештою, він закінчив університет, однак «я зробив це лише заради соціального статусу, — зізнався він. — Я не зробив нічого героїчного, і я багато в чому лицемір. Тоді в мене не було вибору». Він говорив стажистам Quixey, що радить їм не вступати до університету лише тому, що вони надзвичайно обдаровані, — «три чи чотири стандартні відхилення від середнього значення дзвоноподібної кривої». В інших випадках вступ до коледжу для середньостатистичної людини був раціональним рішенням.
Він сказав, що ланчі «не надто змінюють погляди, але допомагають людям усвідомити, що коледж не має бути вибором за замовчуванням». Шапіра як наставник стипендіатів Тіля намагався уникнути «упередження статус-кво» — ідеї, ніби людська свідомість вважає статус-кво найкращою опцією. «Якщо ви унікальні, то не покладайтеся на те, що навчання в коледжі визначить ваші життєві виклики». Проблема в тому, що, коли вам сімнадцять, ви вважаєте себе дитиною, яка має пройти крізь систему. «А якщо вважати себе дорослим і просто жити своїм життям?» Шапіра казав молодим людям натомість йти шляхом, яким, на їхню думку, вони мають іти, визначити високу посаду, в якій вони зацікавлені, і почати засвоювати навички, що до неї приведуть.
Пошуки посади для молодого фахівця — дивна ідея. Замість цього він спонукав молодих людей спочатку подумати про свою найголовнішу мету. Сходження корпоративними сходами було актуальним десять років тому. «Пошуки посади для молодого фахівця означає, що ви не спланували свого життя», — заявляв Шапіра. Проте є момент, приблизно років у вісімнадцять, коли потенційні працівники мають три роки для маневру, щоб навчитися всього, що вони хочуть робити. «Якщо ви дієте в такий спосіб у вісімнадцять, то проведете час із користю, а в коледжі натомість ваше життя минатиме інакше: буде марнуванням часу, аж поки вам не виповниться 22 роки, — сказав він. — Університет не дасть нічого, що може допомогти вам у житті, крім папірця, що перетворить пошуки роботи вами на щось трохи менш безнадійне».
Шапіра вважав, що відеокурси на YouTube або освітній онлайн-платформі Khan Academy настільки ж корисні, як і навчання у коледжі — і, можливо, ефективніші. «Існує простий спосіб — сісти за комп’ютер і вчитися набагато ефективніше, ніж у будь-якій університетській аудиторії, — сказав він. — Думаю, ми свідки початку революції».
Стипендіати Тіля вже почали думати в цьому руслі, але в багатьох із них шлях від структурованої освітньої системи до самоосвіти у Кремнієвій долині викликав страх. Деякі з них приєдналися до місцевих бізнес-інкубаторів, які в типовому для Кремнієвої долини прискореному темпі стали відповідником східноамериканської Ліги плюща. У Кремнієвій долині освіта ґрунтується на вашій близькості до бізнес-інкубатора або одного з місцевих кумирів. Хто вас вчитиме? З якою корпорацією ви працюватимете? З якими колами ви зможете пов’язати свою освіту? Тут повага пов’язана з відомими вам розширеними мережами.