Серенада відлунювала вулицею, а з вікон потроху почали визирати зацікавлені заспані обличчя, заворожені музикою й співом Доривала Кайммі. Негритянка Жувентина радісно аплодувала виконавцям, вона підтримувала Флор і Гульвісу, а до того ж обожнювала серенади. Деякі сусіди, розгнівані, що їх розбудили, вже ладні були висловити своє невдоволення, та зрештою спокійно заснули, зачаровані неймовірною мелодією кохання. Доктор Карлос Пассуш був одним із них: лютий, він схопився з ліжка, бо з шостої ранку працював у лікарні, а додому повертався аж о дев’ятій вечора. Та поки ішов до вікна, гнів потроху вщухав і він став підспівувати мелодії, опершись на підвіконня, щоб краще чути музикантів.
Музики зупинилися на розі вулиці, навпроти вікон Флор, а Гульвіса підійшов ближче до вуличного ліхтаря, щоб кохана могла краще його розгледіти. Звуки флейти доктора Силвейри, мовби здіймалися вгору до її вікна; скрипка Едгара Коко проникала в усі шпаринки зачинених віконниць до кімнати дівчини і вихопила її тремтячу з ліжка. «О Боже правий, та це ж Гульвіса!» Флор підбігла до вікна, прочинила віконниці й омліла: за вікном, під світлом ліхтаря, стояв він — білявий красень із простягнутими догори руками:
Кілька сусідів вийшли послухати серенаду. Казуза Безодня в старій, поношеній піжамі теж вийшов, зачарований дивовижною мелодією і сподіваючись, що хтось із музик таки прихопив із собою плящину.
На балконі другого поверху з тьмяного мороку, мов з порожнечі, з’явилася дона Розилда і люто накинулася на музик, щосили намагаючись перекричати серенаду:
— Волоцюги! Дармоїди!
Але пісня залунала ще гучніше, а голос Кайммі здіймався вище неба:
Звідки взяла Флор таку червону, ледь не чорну троянду? Гульвіса впіймав її на льоту. Це була воістину чудова ніч для закоханих, у небі мерехтіло ніжне срібло місяця, в повітрі витали аромати розмарину, а вся вулиця підспівувала серенаду для замкненої у кімнаті Флор:
Дона Розилда вискочила на вулицю в засмальцьованому халаті, розпатлана і люта, з усією своєю ненавистю накинулася на друзів Гульвіси:
— Геть звідси! — пронизливо лементувала вона. — Я викликаю поліцію, у суд на вас подам, собаки приблудні!
Вона з’явилася так раптово, що на якусь мить музики збилися з ритму і перестали співати. Дона Розилда тріумфально випросталася й переможно постала посеред онімілої вулиці:
— Вшивайтеся звідси, лайдаки, я сказала!
Утім, це була лише коротка мить її тріумфу. Знову залунала флейта доктора Силвейри, наслідуючи хлопчаче улюлюкання і сміх, наче кепкуючи з дони Розилди.
А потім Гульвіса впевнено попрямував до своєї майбутньої тещі й неймовірно граційно і майстерно розчепірився у знаменитому «крабику»[29]. Знавісніла від несподіванки та обурення дона Розилда в паніці відступила і з останніх сил видерлася до себе на другий поверх.
Серенада залунала знову і розлилася по всіх закутках Ладейри, і відгомін її бринів аж до світанку. Їй підспівували добряче підпилі перехожі, аплодував нічний сторож, потім з’явилася пляшка, що її так чекав Казуза Безодня. Співали Гульвіса і Кайммі, співав Женнер Августо, доктор Валтер співав своїм густим басом, співав нічний сторож, який усе життя мріяв виступати на радіо. Вся вулиця співала серенаду для Флор, яка у сяйві місячного світла визирала зі свого вікна в прозорому мереживному пеньюарі. А внизу стояв Гульвіса — галантний кавалер із червоною, ледь не чорною трояндою у руці — символом їхнього кохання.
29
Ідеться про знаменитий крок із сороміцьким підтекстом, що використовується в бразильських карнавальних танцях (порт.