Уже одні лишень президенти Сполучених Штатів продемонстрували різницю між політиком і політичною промовою. Президент Фінляндії маршал Маннергейм усе ж насмілився привселюдно розпивати по вінця наповнені «Чарки Маршала»[2] і заявив, що той, хто не дотримується «сухого закону», отримує від життя набагато більше21. Звиклий до російських звичаїв аристократичний офіцер не міг зрозуміти менталітету «сухого закону».
У літературі, присвяченій культурі античної Греції, згадано, що важливим поняттям грецької філософії була так звана помірність. Помірність стосувалася всіх царин життя — від філософії до вдоволення спраги. Греки завжди були хорошими теоретиками. Проте на практиці культура споживання алкогольних напоїв мала інакший характер. Бенкетували грецькі філософи на славу. Молоді голі прислужники вправно розносили напої. На келихах, які збереглися після бенкетувань, зображені молоді чоловіки, які випили на честь Діоніса стільки, що їх нудило і вони не трималися на ногах без підтримки своїх жінок22.
На деяких келихах зображено, як філософи помірності, п’яні й озброєні, громили численне хатнє начиння. Також розповідають, як зірковий оратор Демосфен сп’яну побився з Нікодемом за прихильність юнака Аристарха. Небезпідставно поет-сатирик Макон Коринфський, що жив у третьому столітті, кепкує з цих «філософів», яких нудить у вази, а вони своїми безсоромними пропозиціями докучають флейтисткам23.
Сократ, найблискучіший король філософії в західній історії, черпав натхнення для своїх думок із келиха вина. За словами Алківіада у платонівському «Бенкеті», цей потворний, вирлоокий дідуган завжди сміявся і пив стільки ж, скільки і його товариші24. В іншій історії розповідається, як Сократ прийшов додому зі своєю ватагою малих бешкетників. Його дружина Ксантиппа стала кричати й облила Сократа відром води. Але той лише усміхнувся п’яною іронічною усмішкою і заявив, що «після грому завжди буває дощ».
Мало того що Грецію вважають центральноєвропейською колискою наук і мистецтв, решта світу примудрилася звеличити також культуру вживання алкогольних напоїв афінян. Студент філософії в університеті складає іспит з «Бенкету» Платона, що є не чим іншим, як описом п’яних гулянь. Спогади Платона закінчуються тим, що поміж філософів, які вже поснули, удосвіта, коли співали півні, Сократ, Аристофан і Аґатон продовжують обговорювати зв’язок між комедією і трагедією.
Коли Платон, літературний редактор, надав белькотінню п’яних філософів читабельного вигляду, виникла філософська класика, визначальна для літератури західних країн. Чи багато хто досі в змозі пригадати, що симпозіум означає у першу чергу бенкет й аж ніяк не семінар?
Самовдоволена людина вважає, що світ неодмінно обертається довкола її власного святкового столу. Свої звичаї вживання напоїв і їжі завжди видаються щонайкращими, а в сусідських звичаях люди звикли вбачати селюцькі, навіть варварські манери. Німців обзивають поїдачами кислої капусти (krauts), французів — жабами (frogs). Індіанці назвали інуїтів ескімосами, тобто людьми, які їдять сире м’ясо25. Індіанці також були приголомшені агресивною поведінкою п’яних білих колонізаторів26. У Біблії27 вавилонян зображено як народ, сп’янілий від вина, що веде до розпусти.
Греки вважали, що інші національності нездатні до такого інтелігентного розпивання алкоголю, як вони. На думку Платона28, безкультурні скіфи, фракійці, кельти і карфагеняни не вміли правильно насолоджуватися божественними дарами Діоніса. Причина була очевидною: ці народи пили вино нерозбавленим, проливаючи його на одяг, і до того ж були войовничими.
Платон, який полюбляв розбавляти вино морською водою, не був першим і вже точно не був останнім моралістом, який непокоївся через згубний вплив звичаїв чужоземців. Потреба висміювати застільні звичаї інших культур нагадує нам про те, що коли ми їмо разом, а надто коли ділимося їжею, ми найбільш явно виявляємо свою людську натуру. Хоча шимпанзе і павіани — соціальні тварини, вони не діляться поміж собою їжею так, як це роблять люди. Розділена їжа, натомість, підвищує економічну безпеку. Такий економічний лад вирізнив ранню людину від її мавпоподібних родичів. Їжу збирали, аби з’їсти згодом, і її поділ сприяв олюдненню людини29. Звичаї уживання їжі породили кланові організації (хто належав до якої групи і які групи їли разом), мову (обговорення їжі в минулому, майбутньому, планування її здобуття і прийняття рішень щодо її поділу для уникнення бійок), технологію (як убивати, вирощувати, утримувати і перевозити їжу), а також поняття моралі (що становить собою справедлива порція їжі)30.
2
Залповий коктейль з аквавіту (національний скандинавський алкогольний напій), французького вермуту та джину, названий на честь маршала Маннергейма, який запропонував покращити запах низькоякісного аквавіту шляхом додавання до нього більш вишуканих напоїв. —