657] Та Кітерея нову тим часом придумала хитрість,
658] Задум новий снує в серці, щоб, личко змінивши й подобу,
659] Йшов Купідон, як солодкий Асканій, і пристрасть дарами
660] Щоб розпалив у цариці, і кості вогнем їй наповнив.
661] Страшно їй дому непевного й тих двоємовних тірійців[30];
662] Немилосердна Юнона, й в’ялить її серце щоночі
663] Знов цей неспокій. Тому до крилатого мовить Амура:
664] «Сину мій, сило моя і моя ти могутність єдина,
665] Сину, що батька найвищого й стріл не боїшся Тіфея[31].
666] От я до тебе приходжу і силу прошу божественну, —
667] Знаєш ти, як твого брата Енея в морях і на суші
668] Люта ненависть лихої Юнони ганяє, ти завжди
669] Горе із нами ділив. Ось тепер фінікійська Дідона
670] В гості приймає його і придержує словом ласкавим,
671] Дуже боюсь я гостини, яку виявляє Юнона.
672] Певно, вона не заспить у таку вирішальну хвилину.
673] Отже, я підступом хочу раніше царицю узяти,
674] Жару додати любові, бо ще який бог її змінить.
675] Хай би й вона так же палко, як я, полюбила Енея,
676] Так, як лиш ти б зміг зробити, — послухай же нині мій задум:
677] В місто сідонське син царський ітиме тепер, його милий
678] Батько зове туди, серця мойого турботу й дари він
679] Всі понесе туди, з моря вцілілі й зі згарища Трої.
680] Сном я присплю його й сонного десь на верхів’ях Кітери
681] Чи на вершині Ідалія в місці священнім сховаю,
682] Щоб не з’явився не в пору і підступів цих не розкрив би.
683] Ти на одну лише ніч, і не більш, його вигляд наслідуй,
684] Хлопця знайоме обличчя прийми, адже й сам ти хлопчина.
685] Щоб, як Дідона візьме тебе в радісній хвилі на лоно,
686] Як на царському бенкеті їй серце Ліей обезжурить,
687] Як обіймати і солодко стане тебе цілувати,
688] Ти їй таємно влив жару у серце й отрути кохання».
689] Любої матері слову слухняний Амур відкладає
690] Крила й Іула ходою, веселий, в дорогу виходить.
691] Сон на Асканія тихий Венера зсилає тим часом
692] І, розігрівши на лоні, заносить в гаї ідалійські.
693] Там медоцвітний майран м’які постелив йому квіти,
694] В пахощі ніжні сповив і прозорою вкрив його тінню.
695] Матері слову слухняний ішов Купідон із Ахатом,
696] Царські дарунки з ним разом, радіючи, ніс він тірійцям.
697] Як увійшов, посередині вже на золоченім ложі,
698] На килимах пишнотканих, велично лежала цариця.
699] Батько ж Еней, а за ним і юнацтво троянське — до неї
700] Разом усі підійшли і навколо на пурпур схилились.
701] Воду для рук подають уже слуги, з корзин викладають
702] Блага Церери і всім рушники підносять вовнисті.
703] В домі було там служниць п’ять десятків — для всіх готувати
704] Довгі наїдків ряди й для пенатів підтримувать ватру.
705] Інших же сотня дівчат і хлопців-однолітків стільки ж
706] Страви на стіл подавали й вино наливали у чари.
707] Через пороги веселі й тірійців не менше зійшлося, —
708] Їх запросили на ложа узорні. Дарами Енея
709] Дуже милуються всі. Іулом милуються вельми,
710] Поломенистою бога подобою, вдаваним словом.
711] Плащ розглядають усі й покривало у жовтих акантах.
712] А фінікійка нещасна, призначена вже на загибель,
713] Ще надивитися досить не може, горить в огляданні,
714] Хлопцем, дарами розчулена дуже. Він же, Енея
715] Міцно обнявши, на шиї повиснув і лиш заспокоїв
716] Мнимого батька гарячу любов, перейшов до цариці.
717] Та ж і очима, і серцем уся уже в ньому і ніжно
718] Тисне до лона; не знає Дідона, який-то до неї
719] Бог пригорнувся, нещасної. Він же усе пам’ятає,
720] Що ацідальська матуся казала, й поволі береться
721] І Там ять Сіхея затерти, й нове прищепити кохання,
722] В серце, погасле давно, забуте чуття повернути.
723] Щойно притих той бенкет, із столів почали прибирати,
724] Й ставить кратери великі, і вина вінчати вінками.
725] Гомін пішов по палаті, в просторих світлицях лунає,
726] З стелі злотистої сяють вогнем уже лампи висячі,
727] Полум’я факелів темряву ночі долає. Цариця
728] Каже подати важкий, з самоцвітами, з золота келих
729] І наповняє вином. З того келиха Бел пив найперший,
730] Потім і інші за звичаєм. Змовкли усі у господі.
вернуться
31