У бістро Клара побачила Мирну, яка сиділа біля каміна й попивала глінтвейн. Вони насилу вибралися з курток, які, здавалося, ніяк не хотіли відпускати їх, і поклали токи й рукавиці на батарею, щоб нагрілися. Дорослі й діти з розпашілими обличчями прибували й прибували, повертаючись із ковзанки на ставку чи з прогулянок на лижах і снігоступах, або ж накатавшись на санчатах із пагорба над млином. Дехто зазирав перед тим, як на пів дня вирушити кататися на гору Сен-Ремі.
— Хто це? — Мирна вказала на чоловіка, що сидів на самоті.
— Месьє Molson Canadian[47]. Завжди замовляє одне й те саме пиво. Залишає щедрі чайові, — відповів Олів’є, ставлячи на стіл дві ірландські кави з двома лакричними паличками для Пітера і Клари. — Щасливого Різдва! — Він поцілував їх, а потім кивнув у бік незнайомця. — Він з’явився кілька днів тому.
— Напевно, орендар, — припустила Мирна.
Було незвично зустрічати незнайомців у Трьох Соснах хоча б через те, що село було важко знайти, і люди лиш зрідка натрапляли на нього випадково.
Сол Петров відпив пива й відкусив бутерброд із ростбіфом на багеті з плавленим сиром «Стілтон» і руколою.
Поруч на тарілці лежала під’їдена купка тоненько нарізаної, злегка приправленої картоплі фрі.
Усе було ідеально.
Уперше за багато років Сол почувався людиною. Він ще не хотів спілкуватися з цими привітними людьми, але знав: коли він буде готовий до цього, вони запросять його приєднатися до них. По них було видно. Кілька з них уже всміхнулися в його бік і підняли свої напої, вигукуючи «Santé»[48] і «Joyeux Noël».
Вони здавалися доброзичливими.
Не дивно, що Сісі їх ненавиділа.
Сол занурив смужку картоплі в маленьке блюдце з майонезом і замислився, гадаючи, хто з присутніх тут був художником. Тим, що створив те дивовижне дерево, що тане. Він навіть не знав, чоловік це чи жінка.
Він подумав, чи не запитати в когось. Село Три Сосни було таким маленьким, що напевне хтось зможе йому розповісти. Він хотів би привітати художника, пригостити його чи її пивом, поговорити про їхнє спільне мистецтво та ремесло. Поговорити про творчість, а не блукати в темряві, як із Сісі. Проте насамперед у Трьох Соснах він мав справи. Та щойно впорається з ними, він знайде художника.
— Перепрошую!
Сол підняв голову і побачив дебелу чорношкіру жінку, яка усміхалася до нього.
— Я Мирна, власниця книгарні по сусідству. Просто хотіла сказати вам, що завтра у Вільямсбурзі громада влаштовує сніданок і буде матч із керлінгу. Ми всі йдемо. Збираємо кошти для місцевої лікарні. Можливо, ви не чули про це, та ми запрошуємо вас доєднатися.
— Справді?
Він сподівався, що його голос звучав не так хрипко, як йому здалося. Чому він раптом злякався? Звичайно, він боявся не цієї жінки. Можливо, її приязності? Боявся, що вона переплутала його з кимось іншим? Із кимось цікавим, талановитим і добрим.
— Сніданок у Легіон-Холі о восьмій, а матч із керлінгу починається о десятій на озері Брюм. Сподіваюся, ви зможете прийти.
— Merci.[49]
— De rien[50]. Joyeux Noël, —
сказала вона з акцентом, але гарною французькою.
Він заплатив за обід, залишивши ще більші чайові, ніж зазвичай, вийшов і сів у машину, щоб піднятися на пагорб до старого будинку Гедлі.
Він розповість Сісі про цю подію. Ідеально. Саме те, чого він шукав.
А після завершення заходу він закінчив би те, заради чого приїхав, і тоді, можливо, міг би сісти за один стіл із цими людьми.
Розділ восьмий
— Ти щось знайшла?
Старший інспектор Арман Ґамаш налив дружині келих пер’є і, нахилившись, щоб поглянути на документ, який вона тримала в руці, поцілував її в маківку. Був День подарунків[51], і вони приїхали до його кабінету в штаб-квартирі Сюрте[52] в Монреалі. Ґамаш був у сірій сорочці та краватці (він завжди одягав їх в офіс), а також в елегантному кашеміровому кардигані, який свідчив про те, що в нього все-таки вихідний. Хоча Ґамашу було лише трохи за п’ятдесят, його вирізняв шарм старого світу, ввічливість і манера триматися, притаманна минулим часам. Він усміхнувся до дружини, а його глибокі карі очі зупинилися на м’якій хвилі її волосся, що починало сивіти. Звідти, де він стояв, Ґамаш відчував ледь уловимий тонкий аромат парфумів Joy від Жана Пату, які він дарував дружині на кожне Різдво. Він обійшов її і вмостився в шкіряне крісло навпроти, відчувши знайомі вигини на сидінні. Його тіло свідчило про смачну їжу та радше довгі прогулянки, ніж про заняття контактними видами спорту.
47
Назва відомого бренду світлого пива, що виробляється канадсько-американською пивоварною компанією Molson Coors.
51
День подарунків (англ. Boxing Day, доел. «День коробок із подарунками») — свято, що відзначається у країнах Британської співдружності націй, зокрема в Канаді, щорічно на другий день Різдва, 26 грудня.