Арман Ґамаш відчув, як у нього стиснулася щелепа. Хто міг би носити такі чоботи? Інуїти, можливо. В Арктиці. Але навіть вони не стали б убивати тюленят. Інуїти були шанобливими і розважливими мисливцями, яким ніколи і на думку не спадало вбивати малечу. Вони не мали потреби.
Ні. Тільки нелюди вбивали дитинчат. І тільки нелюди підтримували цей промисел. Перед ними лежали два маленькі трупики. Звісно, це були тварини, утім безглузде вбивство жахало Ґамаша. Що це за жінка, яка взула тіла мертвих тюленят, яких перетворили на чоботи й устромили в них металеві кігті?
Арман Ґамаш подумав, а чи не намагається Сісі де Пуатьє в цей самий момент пояснити свій вчинок спантеличеному Богові та парі вкрай розлючених тюленів.
Розділ п'ятнадцятий
Бовуар підійшов до ще одного аркуша паперу, прикріпленого до стіни. Черевики Сісі стояли посеред столу, наче скульптура, і нагадували про те, якими дивними були і вбивця, і вбита.
— Отже, якщо підсумувати, мали зійтися разом чотири фактори, щоб убивця досяг успіху. — Бовуар говорив і записував одночасно. — А. Жертва повинна була стояти у воді. Б. Вона мала зняти рукавички. В. Вона мала доторкнутися до предмета, що був під напругою. І Г. На підошві її черевиків мав бути метал.
— У мене є звіт із місця злочину, — сказала Ізабель Лакост, яка напередодні очолила групу огляду місця злочину. — Він, звісно, попередній, але ми можемо відповісти на одне запитання. Про воду. Якщо ви подивитеся на фотографії ще раз, то побачите ледь помітний блакитний відтінок снігу навколо перекинутого стільця.
Ґамаш придивився уважніше. Він сприйняв цю пляму за тінь. На снігу, під певним кутом і за певного освітлення, тінь здавалася синьою. Але, можливо, трохи іншого відтінку. Тепер, пильно пригледівшись, він упізнав цей колір і мало не застогнав. Він повинен був здогадатися одразу! Вони всі повинні були.
Убивця міг створити калюжу лише двома способами: розтопити лід і сніг, які там були, або розлити якусь іншу рідину. Але якби він пролив каву, чай чи інший безалкогольний напій, той би замерз за дуже короткий час.
Що не замерзне?
Рідина, розроблена спеціально, щоб не замерзати.
Антифриз для омивання лобового скла. Усюдисуща світло-блакитна рідина, яку кожен у Канаді заливає галонами у свої автомобілі. Вона була розроблена для розбризкування й очищення лобового скла від сльоти та солі. І вона не замерзала.
Невже це було так просто?
— Це рідина для омивання лобового скла, — промовила Лакост.
«Мабуть, так, — подумав Ґамаш. — Принаймні щось у цій справі було простіше простого».
— Як убивця розлив антифриз так, що його ніхто не помітив? — здивувалася Лакост.
— Але ж ми не знаємо, що вбивцю ніхто не бачив, — відповів Ґамаш. — Ми не ставили цього питання. А дехто сидів поруч із мадам де Пуатьє. Ця людина могла побачити.
— Хто? — запитав Бовуар.
— Кей Томпсон.
Тепер Ґамаш підвівся й підійшов до малюнка, на якому Бовуар зобразив місце злочину. Він переповів свої розмови напередодні, а потім намалював три хрестики, згруповані навколо лампи.
— Розкладні стільці. Вони призначалися для трьох літніх жінок, які їх і принесли, але лише одна з них скористалася стільцем. Кей Томпсон сиділа на цьому. — Ґамаш вказав на одну з позначок. — Дві інші жінки грали в керлінг, а Сісі сиділа на стільці, що стояв найближче до лампи. Тепер цей стілець. — Він обвів стілець, найближчий до ковзанки. — Він лежав на боці. Саме під ним рідина, чи не так? — звернувся він до Лакост. Та кивнула.
— Він у лабораторії на дослідженні, але я підозрюю, що стілець виявиться знаряддям вбивства, — сказала вона.
— А хіба не обігрівач був знаряддям вбивства? — запитав один із агентів, повертаючись до Бовуара. — Наче ви сказали, що жертва торкалася чогось під напругою. А це лампа.
— C’est vrai[85], — визнав Бовуар. — Але, схоже, не вона її вбила. Ми вважаємо, що річ у стільці. Якщо подивитися на рани на її руках, вони відповідають формі алюмінієвих трубок на спинці стільця.
— Але як? — запитала дівчина-технік.
— Це ми й маємо з’ясувати, — відповів Бовуар.
Він був настільки поглинутий таємницею вбивства, що навіть не сказав дівчині, щоб не втручалася. Вона поставила правильне запитання. Як заряд від теплової лампи зробив зі звичайного розкладного стільця електричний?
Електричний стілець.
Жан Ґі Бовуар прокручував цю концепцію у своїх ясних, аналітичного складу мізках. Чи було це важливо? Чи існувала причина, що спонукала вбивцю облаштувати вбивство Сісі де Пуатьє як страту на електричному стільці?