Бовуар повернувся до мадам Лонґпре. Її блакитні очі дивилися вдумливо, жваво й, можливо, трохи втомлено. Її волосся було пофарбоване у світло-каштановий колір і гарно укладене. Вона здавалася стриманою, доброю і нагадувала йому Рейн-Марі Ґамаша. Він коротко глянув на шефа, який слухав розмову зі звичною для нього спокійною зосередженістю. Цікаво, чи побачив шеф у мадам Лонґпре свою дружину за тридцять років?
— Ви коли-небудь грали в керлінг, інспекторе? — запитала Ем Бовуара.
Запитання здивувало, навіть образило Бовуара. Керлінг? Він був центральним нападником хокейної команди поліції Квебеку. У тридцять шість років він громив хлопців на десять років молодших за себе. Керлінг? Він соромився вимовляти це слово навіть подумки.
— Я так розумію, що ні, — продовжила Ем. — Дуже шкода. Це дивовижний вид спорту.
— Вид спорту, мадам?
— Mais oui.[96] Дуже складний. Вимагає чіткої зорово-моторної координації та вміння тримати рівновагу. Спробуйте.
— Продемонструєте нам? — Ґамаш заговорив уперше відтоді, як вони сіли. Він тепло подивився на Ем. Вона всміхнулася у відповідь і кивнула.
— Як щодо завтрашнього ранку?
— Чудово, — відповів Ґамаш.
— Можете описати, що відбувалося до того моменту, коли ви зрозуміли, що щось не так, і потім? — Бовуар повернувся до Емілі, яка здалася йому більш- менш притомною.
— Ми грали в керлінг майже годину. Це був товариський матч, тож він був коротшим за звичайний. До того ж ми грали просто неба й не хотіли, щоб хтось змерз.
— Не вийшло. Мені було холодно. Я не пам’ятаю, щоб колись так змерзла, — утрутилася Кей.
— Ми програвали, як завжди, — продовжила Ем. — У якийсь момент я зрозуміла, що в домі повно каменів суперників.
Побачивши вираз обличчя Бовуара, вона пояснила:
— Дім — це яблучко, ті червоні кільця, намальовані на льоду. Це місце, куди ви маєте доправити свої гранітні бити. Команда суперників грала чудово, тож дім був повний їхніх каменів. І я попросила Матінку зробити те, що називається «очистити дім».
— Я закручую та шпурляю свій камінь. — Матінка встала й виставила праву руку перед собою, потім занесла її за спину, далі одним швидким рухом опустила її вниз і знову виставила перед собою, зображуючи маятник, що гойдається. — Камінь летить ковзанкою й вибиває якнайбільше каменів із дому.
— Схоже на розбиття піраміди в більярді, — сказав Бовуар і по обличчях жінок зрозумів, що для них це мало такий самий сенс, як для нього «очищення дому».
— Я обожнюю цей момент, — зауважила Матінка.
— Насправді, — додала Ем, — це так захопливо, що стало традицією на товариських матчах, які проводяться на День подарунків. Я переконана, що більшість людей приходять на озеро лише для того, щоб подивитися, як Матінка «очищає дім».
— Дуже ефектно, коли стукотить камінь, — сказала Матінка.
— І дуже гучно! — додала Кей.
— Зазвичай це означає кінець гри. Після цього ми здаємося, — сказала Ем. — А потім всі повертаємося до Легіон-Холу, щоб випити гарячого рому з вершковим маслом і спеціями.
— Але не вчора, — зауважив Бовуар. — Що сталося вчора?
— Я ні про що не підозрювала, поки всі не почали бігти до Кей і Сісі де Пуатьє, — відповіла Матінка.
— Я теж нічого не знала, — сказала Ем. — Я стежила за каменем Матінки. Всі дивилися на нього. Потім залунали гучні оплески, вітання, але раптово гул емоцій затих. Я подумала…
— Що ви подумали, мадам? — запитав Ґамаш, побачивши її вражене обличчя.
— Вона подумала, що то я перекинулася, — відповіла Кей. — Так?
Ем кивнула.
— Не пощастило. Вона переживе нас усіх, — не втрималася від глузування Матінка. — їй уже сто сорок п’ять років.
— Це мій IQ, — відказала Кей. — Насправді мені дев’яносто два. А Матінці сімдесят вісім. Нечасто зустрінеш людей, чий вік перевищує їхній IQ.
— Коли ви зрозуміли, що щось сталося? — недбало запитав Бовуар у Кей, намагаючись не показати, що саме це питання було ключовим. Перед ними сидів єдиний свідок злочину.
Кей на мить замислилася. Її маленьке зморшкувате обличчя було схоже на місіс Картопляну голову[97], яка задовго пролежала на сонці.
— Та жінка, яка померла, Сісі, здається? Вона сиділа на стільці Ем. Ми завжди приносили власні складні стільці і ставили їх під обігрівачем. Усі були дуже люб’язні та дозволяли нам займати найтепліші місця. Окрім тієї жахливої Сісі…
97
Місіс Картопляна голова (Mrs Potato Head) — популярна американська іграшка, а також персонаж культового американського мультфільму «Історія іграшок».