— Я даю вам іще один шанс, агентко. Я хочу, щоб ви вивчили минуле Річарда Лайона та його доньки Крі. Школа, фінанси, друзі, родина. Ця інформація потрібна мені на завтрашній ранок.
Ніколь підвелася, наче уві сні. Перед нею стояв старший інспектор Ґамаш, і вперше від моменту своєї появи тут вона побачила на його обличчі легку усмішку, а в його очах — теплоту.
— Ви казали, що змінилися?
Ніколь кивнула.
— Я знаю, що минулого разу поводилася жахливо. Мені дуже шкода. Цього разу я постараюся. Справді.
Він пильно подивився на неї й кивнув. Потім простягнув руку.
— Добре. Тоді, можливо, ми зможемо почати все спочатку. З чистого аркуша.
Вона вклала свою маленьку руку в його.
Цей йолоп повірив їй.
Із приміщення оперативного штабу Бовуар бачив, як вони потиснули руки, і палко сподівався, що вони прощаються, але певні сумніви залишалися.
Ніколь вийшла з кімнати, і він поспішив до Ґамаша.
— Ви не зробили цього.
— Не зробив чого, Жане Ґі?
— Ви чудово розумієте. Ви ж не повернули її до команди?
— Я не мав вибору. До мене її приставив суперінтендант Франкур.
— Ви могли б відмовитися.
Ґамаш усміхнувся.
— Треба правильно розставляти пріоритети, Жане Ґі. Це не та битва, у яку мені варто вступати. До того ж вона дійсно могла змінитися.
— О боже! Скільки разів ви наступатимете на ті самі граблі?
— Гадаєш, я припускаюся тієї самої помилки?
— А ви так не думаєте?
Ґамаш поглянув у вікно на Ніколь, яка вже сиділа за комп’ютером.
— Ну, принаймні я знатиму, коли пригинатися.
— Ви вже трохи пригнулися, сер. Ви ж їй не вірите, чи не так?
Ґамаш вийшов зі свого закапелка й попрямував до агентки Ізабель Лакост.
— Що у вас?
— Я займаюся цим увесь ранок і не можу знайти нічого на Сесілію де Пуатьє або її батьків. Жодної згадки. Я відсканувала її книжку, до речі, дивну, щоб пошукати там якісь зачіпки. Ви згадували Францію, тож я вже надіслала запит до їхнього департаменту поліції. Пів години тому я отримала ось таку відповідь.
Ґамаш нахилився до комп’ютера і прочитав електронного листа з Парижу.
Не відволікайте нас своїми розіграшами.
— Zut alors[104], — промовив Ґамаш. — І що ти зробила?
— Я написала відповідь.
Вона показала йому іншого листа.
Шановні тупі, безглузді виродки!
У вас, сучих дітей, мізки вже так глибоко в сраці, що ви не впізнали б законний запит, навіть якби вас укусили за ваші маленькі висохлі яєчка. Поки ви у своєму довбаному департаменті поліції Парижу мрієте про день, коли у вас буде бодай половина нашого розуму, ми тут розкриваємо злочини. Свинячі висерки.
З повагою агентка Ізабель Лакост, управління поліції Квебеку
— Що ж, як варіант, — усміхнувся Ґамаш.
Бовуар був неабияк вражений і з нетерпінням чекав на нову фантазію колеги.
— Я не надіслала його, — Лакост із жалем поглянула на повідомлення на комп’ютері. — Натомість я зателефонувала до відділу вбивств у Парижі, — сказала вона. — Якщо за кілька хвилин нас не з’єднають, я зателефоную ще раз. Я не розумію, що вони хотіли сказати. Ви мали з ними справу, сер?
— Кілька разів. І ніколи не отримував такої відповіді.
Він знову подивився на лаконічне повідомлення з Парижу. Ще одна річ у цій справі, яка, здавалося, не мала жодного сенсу.
Чому вони вирішили, що це розіграш?
Ґамаш сів за стіл і почав переглядати стос паперів і звітів, що чекали на нього. Він натрапив на складений Лем’є список вмісту сміттєвого контейнера Сісі де Пуатьє. Це була рутинна перевірка, яка нечасто допомагала, оскільки вбивці майже ніколи не викидали докази у власний смітник — не настільки вони були дурними. Та Річард Лайон справив на Ґамаша враження якщо не дурня, то його близького родича.
Старший інспектор налив собі кави, сів і почав читати.
Залишки їжі
Коробки з-під молока та піци
Старий зламаний браслет
Дві пляшки з-під вина, дешевого сорту Газети
Порожня коробка з-під пластівців, фруктові кільця
Відеокасета — «Лев узимку»
Пластикові контейнери з-під соку
Обгортки від батончиків «Марс»
Пакувальний папір із подарунків
Коробка з інуїтської художньої крамниці в Монреалі
Ці люди не переймалися сортуванням сміття, подумав Ґамаш. Він припустив, що відеокасета опинилася в смітнику, бо зламалася, а в коробці з інуїтської крамниці містилися черевики. Ніяких дротів, які можна було б протягнути від обігрівальної лампи, не було. Ніякого контейнера з-під рідини для омивання лобового скла.