Ґамаш не договорив. Докторка Гарріс на мить замислилася. Спробувала уявити цю сцену. Жінка, що стоїть в калюжі біля розкладного стільця, простягає руки… — Голі руки! Вона мала бути без рукавичок. То ось як він це зробив. А я думала, що ви просили зробити розширений аналіз крові на випадок отруєння.
— Рукавички. Я весь час запитував себе, чому вона зняла рукавички? Навіщо комусь це робити?
— Тому що їй було жарко, — сказала доктор Гарріс. Вона любила свою роботу, але заздрила здатності Ґамаша й Бовуара збирати докупи всі елементи пазла.
— Хтось на благодійному сніданку підсипав їй достатньо ніацину, щоб викликати приплив крові. Скільки часу мало минути від прийому препарату? — запитав Ґамаш.
— Хвилин двадцять.
— Достатньо, щоб вона дісталася місця, де проходив матч. У якийсь момент вона почервоніла, зняла рукавички, а може, й шапку. Побачимо завтра на знімках.
— На яких знімках?
— Там був фотограф. Сісі найняла його, щоб зробити рекламні фотографії, де вона посеред простого люду. Завтра його плівка буде в лабораторії.
— Навіщо їй це було?
— Вона була дизайнеркою, такою собі місцевою Мартою Стюарт[111]. Щойно випустила книжку і розмірковувала про журнал. Світлини мали бути для нього.
— Ніколи про неї не чула.
— Про неї мало хто чув. Але вона, здається, уявляла себе успішною та енергійною мотиваторкою. Як і в Марти, її бізнес вийшов за рамки того, якого кольору мають бути стіни — до речі, білого, — і переріс в особисту філософію життя.
— Одіозна особа.
— Я не можу збагнути, — зізнався Ґамаш, зручно відкинувшись на спинку крісла. — Не знаю, чи була вона повністю схиблена, чи в чомусь майже благородною. Вона мала мрію та йшла до неї, не гребуючи на своєму шляху будь-якими методами.
— Ви згодні з її філософією?
— Ні. Я говорив сьогодні з однією людиною, яка описала її як своєрідного Франкенштейна. Як на мене, досить влучна характеристика. Насправді, ця аналогія час від часу спливає у справі. Хтось ще говорив про селян, які святкують смерть монстра, як у «Франкенштейні»[112].
— Монстром був не Франкенштейн, — нагадала йому докторка Гарріс. — Доктор Франкенштейн монстра створив.
Почувши ці слова, Ґамаш відчув, як стиснулися його груди. У них щось було. Щось, до чого він наближався і чого йому бракувало протягом всієї цієї справи.
— То що тепер, patron? — запитала вона.
— Ви допомогли нам зробити крок уперед із ніацином. Дякую вам. Тепер ми просто їдемо за світлом фар.
— Перепрошую?
— Я завжди сприймаю будь-яку справу як поїздку за кермом звідси до Ґаспе. Величезна відстань, дорозі не видно кінця. Але мені й не треба його бачити. Усе, що я маю робити, — це безупинно освітлювати шлях попереду та рухатися за світлом фар. І врешті-решт я доїду до місця призначення.
— Як Діоген зі своєю лампою?[113]
— Навпаки. Він шукав порядну людину. А я шукаю вбивцю.
— Будьте обережні. Людину, яка наближається з лампою, вбивці добре видно.
— Ще одне питання, докторко. А як хтось міг дати їй ніацин?
— Це водорозчинний вітамін, але досить гіркий. Його смак могла б замаскувати кава. Апельсиновий сік також, напевно.
— А чай?
— Малоймовірно. Він недостатньо міцний.
Докторка Гарріс зібрала свої речі і, діставши з кишені ключ від автівки, направила його у вікно й натиснула маленьку кнопку. Залишена біля бістро машина ожила, увімкнулися фари, а обігрівач, мабуть, намагався зігріти салон. Двома найкращими винаходами за останніх двадцять років, на думку Ґамаша, були підігрівачі сидінь і автоматичне запалювання. Шкода, що Річард Лайон натомість винайшов магнітні застібки для військового однострою.
Ґамаш провів Шерон Гарріс до дверей, але щойно вона зібралася йти, як йому спало на думку ще одне запитання.
— Що ви знаєте про Елеонору де Пуатьє?
Докторка Гарріс на мить замислилася.
— Нічого. І хто вона така?
— Пусте. А як щодо короля Генріха II?
— Короля Генріха II? Ви ж не серйозно питаєте мене про якогось давно померлого британського короля? Моїм улюбленим був Етельред Безрадний[114]. Він підійде?
— Яка у вас компанія: Етельред і Капітан Кранч!
— Католицька освіта. Вибачте, що не змогла допомогти.
— Ніацин. — Ґамаш кивнув у бік досьє, яке все ще лежало на столі. — Ви нас сьогодні врятували.
111
Марта Гелен Стюарт (нар. 1941 року) — американська бізнес-леді, письменниця та медійна особа.
112
Ідеться про епістолярний готичний роман англійської письменниці Мері Шеллі (1797–1851).
113
За легендою, Діоген ходив посеред білого дня агорою Афін із запаленою лампою в пошуках доброчесної людини, маючи на увазі, що порядної людини вдень із вогнем не знайти.
114
Етельред II Безрадний — король Англії (978—1013 і 1014–1016), представник династії Вессексів.