Ґамаш спостерігав, як Жан Ґі глибоко вдихає і відводить праву руку назад, але через камінь у руці починає втрачати рівновагу. Бовуар згадав про дурнувату щітку, що мала допомогти триматися на ногах, і сперся на неї, але його ноги вже поїхали. Щось пішло не так.
Камінь гупнув об лід, і Жан Ґі напружився, розуміючи, що якимось чином втратив швидкість, яку мав натомість набрати. Він різко викинув уперед праву руку, що міцно вчепилася за камінь, а лівою ногою шукав точку опори, намагаючись відновити рівновагу. Він відчув, що падає.
Бовуар лежав на льоду, розкинувши руки і ноги. Правою рукою він стискав ручку каменя.
— А бодай тебе! — регочучи, вигукнув Біллі Вільямс.
Клара думала про фільм, який побачила напередодні ввечері. Вона вже давно не дивилася відеокасети. Майже всі їхні фільми були на DVD, здебільшого тому, що улюблені касети Пітера були зіпсовані. Він ставив їх на паузу в улюблених місцях, щоб передивлятися знову і знову, і стрічка розтягувалася. Запис уже не можна було відтворити.
Клара швидко сіла у ванні, не зважаючи на клаптики запашних трав, що прилипли до її тіла. Невже так і є?
— Кохана, мама телефонує з Монреалю, дякує нам за подарунок.
Пітер увійшов до ванної кімнати, тримаючи в руках телефон. Клара відмахнулася, але було вже запізно. Витираючи руки, вона розгнівано подивилася на чоловіка.
— Вітаю, місіс Морров. Будь ласка. Вам також щасливого Різдва. Як моя робота в аптеці? Усе дуже добре, дякую. — Вона кинула на Пітера лютий погляд. Клара не працювала в аптеці вже п’ятнадцять років. — І дякую вам за ваш подарунок. Дуже чуйно з вашого боку. Я вже ним користуюся. Так, bon appétit[124]. — Клара поклала слухавку і передала телефон Пітеру. — Здається, вона подарувала мені брикет овочевого супу.
Поглянувши на пальці ніг, Клара помітила горошину, що гойдалася на воді поруч із розбухлим яскраво-помаранчевим шматочком моркви.
— Я виграв? — Бовуар обтрусився й витріщився на мармуровий снаряд, що лежав біля його ніг.
— Залежить від того, у що ви граєте. — Ем усміхнулася. — Гру з нерухомим каменем ви, безумовно, опанували. Félicitations[125].
— Дякую, мадам.
Страшенний холод цього дня був прихильний до інспектора і приховав рум’янець сорому на його обличчі. Коли Бовуар подивився на камінь, що безнадійно лежав біля його ніг, він відчув, як у душі зароджується скупа, потаємна повага до гравців у керлінг.
Ґамаш дістав фотографії, зроблені його людьми на місці злочину. Там, де Матінка «очистила дім», зі снігу стирчали п’ять каменів для керлінгу.
У голові Ґамаша почала вимальовуватися ідея.
Розділ двадцять п'ятий
— Вибачте, місіс Морров, старшого інспектора Ґамаша немає, — сказала агентка Лакост, відірвавши погляд від екрану, щоб подивитися на жінку, що стояла перед нею.
— А коли він має з’явитися?
— Я точно не знаю. — Вона подивилася на годинник. Був майже полудень. — Гадаю, що він скоро повернеться. У вас щось важливе?
Клара завагалася. Вона не знала, але щось підказувало їй, що так.
— Ні. Це почекає.
Вона вже розвернулася, щоб іти, коли побачила Іветт Ніколь, яка працювала за іншим комп’ютером. Обидві жінки відчували неприязнь одна до одної, хоча Клара досі не могла зрозуміти причину ворожості, яку виявила ця молода агентка під час їхньої першої зустрічі рік тому. Цього разу Ніколь підвела голову, зустрілася очима з Кларою й одразу ж опустила їх.
«Що ж, це краще, ніж той лихий погляд, яким вона нагороджувала мене раніше», — подумала Клара.
Офіцери Сюрте залишилися на льоду самі. Емілі Лонгпре поїхала обідати з Кей до Вільямсбурга, а Біллі Вільямс пробурмотів, що збирається чи то готуватися до чемпіонату світу з лижного спорту, чи то пиляти дрова. Ґамашу здалося, що сказане Біллі дійшло до всіх, окрім нього. Старший інспектор не розумів жодного слова з того, що говорив чоловік.
Ґамаш пройшовся до трибун і присів на хвилинку, що через холоднечу здалася йому нескінченно довгою. Спочатку дивився на майданчик, а потім туди, де сиділа, а потім загинула Сісі. Піднявшись, старший інспектор обігнув трибуни й підійшов до місця, де Біллі Вільямс припарковував свою вантажівку.
— Убивця стояв тут, — упевнено промовив Ґамаш, зупинившись на снігу. — Він спостерігав за матчем і чекав. Якраз тоді, коли Сісі підвелася, щоб узятися за спинку стільця попереду, він приєднав до стільця кабелі.