А може, все ж хоч одне коло?..
— Та вас на місці пошматують! ви ж, схоже, Атлантичний вал хоч трохи мурували… два-три аеродроми збудували… можете послатись на Лаваля… але нічого не продавали… і петицій не підписували? і у «цайтунґу» хоч яку статейку не надрукували? вас ніхто не захистить!
Я знаю, я знаю, що це — тюгукання, не раз спостерігав за ловами, коли ще бував «вершником»… ніхто не стане на захист оленя… що більше його шматують, то більша радість, що більше сотні гончих його рве, а серце ще живе й тріпоче, то більше чару! Ах, яка чудова агонія!..
— Чи зволите прийняти ногу, герцогине[100]? Для мене вся Європа — ліс і зграя ловчих… доказ: гляньте на ці стіни… Ці риданя!.. і сурми! а мені сміх! як загавкаю!.. галоп зіб'ю зі сліду… як заграю у ріжок… так! корови, ви мої, корови! схлипуй, мідь! Я б герцогинь підняв на роги! палити! дерти! так! каструлі! смоли! щоб кипіло! казани! усе!
— Цей криводух нас кривдить! Ріж його! на шматки! а потім хай висить, доки не позеленіє!
Я вас чую.
— Щоб було видно, як це стерво ще ворушиться!
Та ви не знаєте моєї вдачі! Я вам так швидко не позеленію!.. Недооцінюєте мої смикання!
Якось у лазареті інтерни жартували… просто так… але… молодість!.. Вони обстежували прохід, тобто анус… я просив промивання… ще й кровотеча… Насупилися…
— О, так це ж рак! Рак!
Перевіряли мою витримку.
Ні раз, ні два! палець у дупу! зачепив лайна! і їм мазнув на носа!
— Це у вас рак такий? пустуни! віслюни! а запах? чим пахне? sui generis? пелагра! сучі діти! пелагра!
Щоб знали!
А я ще видобуваю і їм під носа!.. а вони навтьоки!
Клініка, вона або є, або її нема! «санітари-душогуби!» Це я їх так називаю… Заскочити мене хотіли, знайшли вразливого! мене, уособлення лікарського мистецтва! послідовника доктора Фолле! Особистого учня Бруарделя, Шарко, Лаперсона…
Бузувірчики!
Замикають двері камери… кра-а-а! кра-а-к! кра-а-к!
Хоч когось у тюрмі побачили! а я лишаюся зі своїми феноменами, страйкарями харчу! Сцють і серуть собі в котелки… У Росію не хочуть вертатися… росіяни! Їм краще смерть! Отакі справи! А я, я хіба про Францію так мовлю?.. Ану ж, мерщій! Досить! Раз! два! три! уперед, локшино! мусять їсти! такий закон природи!.. а ні, то я їм швидко покажу!.. прив'яжуть, спутають і силоміць годуватимуть! Бо Батьківщина є і буде! Мішель Строгофф у «Шатле» як казав? «За Бога, за царя, за локшину!» Звучить ясно і високо! А оці, скуті і прибиті, я поверну їм смак до існування! і локшину у воду!.. мати, коли ми мешкали в пасажі Шуазель, як мене нею годувала!..
— Не їстимеш?.. не виростеш!.. і потиличника!.. Може, й цим по пиці дати? чи як?.. жалюгідні!.. таких уже не б'ють!..
А ті лікарчуки, що тут були у мене, отих не зайве і провчити!.. пихаті!.. хлопчаки!.. не знають свого фаху!.. є кривди, що мене лютять! засранці!.. пелагри мене вчити? Мене вчити? Боже мій! Боже!.. клініцисти! інтелектуальна еліта! зачіпають за саме живе! Це легко! Неуки! От у мене вчителі були!.. Мої навчителі!.. Я не прощаю непошани!.. у безодні занепаду що вам сто тисяч діамантів!.. арфа… тон… тонкощі… світло, що ти забрав із собою… сенс цього… того… тонкий нюанс, який вам розкрив померлий… і лишився без подяки… Живі завжди зневажені… сенс життя не зважений… як і мої найпотаємніші картання… Курсьяль… Фолле… Елізабета… Едіта… Жаніна[101]… це вам не сто років тюрми!.. Я таки потолоч… Навіть Жюль, який уже не хамелеон підступний і ядучий, я йому винен певну мудрість!.. дяку!.. Я заслужив лихі слова… немало напаплюжив! отакий попсуйко!.. Як іздаля Харон мене побачить: «Прийди!» гукне мені… і хлясь! по пиці… і повеслує!.. хлясь! ще раз!.. розплата за нехлюйство!.. Час поспішати, хай йому Стікс!.. Не хочу вмерти з тухлою душею!.. Мертвяк ніщо, а от невдячність — все!.. Мені б повагу повернути!.. самоповагу!.. а ще й пошану мені рівних!.. крісло в Академії!.. Хоч у якійсь!.. у будь-якій!.. посвячення!.. очищення!.. хай моя рідня спочила хоч трохи втішиться!.. я не так повівся!.. недопіклувався!.. і матір перш за все!.. нехай поставляться інакше!..
100
101