От мені кажуть: у вас же буде авто! Ні! Авто неоковирне, черевате, майже катафалк! Не хочу катафалкувати! Невагомий! Мій велик! Усе! Виклик до хворого! Я вже лечу! рефлекс! литки! сталеві легені! Зціляю інших і зціляюсь сам! одним махом двох зайців! велопанацея! долаю ревматизм! не описати! несказанно! лікті, щиколотки, мов у лещатах, щоб змусити до зізнання… гірш, ніж несамовитий мордівник, що скліщує тобі коліна!.. А от спорт! Клац! Від свіжого повітря мені знову тридцять! я знову ентузіаст-чоловіколюбець!
Хоч і покручений життям, я ще добре виглядаю, ви тільки гляньте, практики! змолодження через завзяття! сила! реакція! шал! думка! серце! нове створіння!
Ви ж бачили на водах в Аксі, у Баньолі стариганів, їх пхають у візках, закутані уламки, артрит на милицях, покручені подагрою, зав'язані вузлами, смердять сечею, мордуються і стогнуть, акробати пекла із виряченими баньками химер готичного собору, бридкі від мук… Аж тут з'являється Святий Венсан де Поль, усе це бачить… «Геть, покручі! штовхає їх… усі у старостинець! Чорт забирай! мерщій! і щоб куріло!»
Такі от чудеса! либонь гадаєте, я містик, така пика! завзяття! мене не треба підганяти копняками! стрибатиму, мов жаба! Ви тільки ґрати заберіть!
— Бігом! Іржава скрипкá потворо!
Це я собою так керую.
Ентузіазм — це Бог у нас! Я сам — лиш шмат ентузіазму!
— О, та він забалакується, далебі!
Це ваше міркування.
— Я сам зціляюся, коли зціляю інших!
— Це марення облудне! Здається, його бачили в Ла Ное[102]!
— Вигадки! а ну ж бо! розкривайте карти! показуйте усе! щоб я краще пригадав, хто я?..
— Святий Венсан, це ж треба! з Кліші! це вам не міни строїти! той на галерах гарував! веслував щосили! друг! каторга — це не абищиця! друзяка! так! друзяка! ваша осоружна пика! от ваша делікатність! балакайте! Святий Венсан, любімо одне одного! ви все спаплюжили, звичайно! чуттєвість, хто б казав!.. тридцять шість тисяч свинарників, он де ваша сила! а ще й бійні!
Архангели вас бачать… стенають плечима… у них крила опускаються… У молитві прощення все прощається… вас знов пробачити?.. Та я вже все стер із пам'яті! Тоді докиньте лепту! І то добрячу!.. а там побачимо! Я уявляю, я забігаю наперед, скажімо, якщо я не помру тут у в'язниці… це буде надзвичайний фарт з моїм гнилим здоров'ям… виходжу на свободу… і до вас!.. перший же візит!.. ваша усмішка!.. і що ж ви робите? на канапі корчитесь зі зміху, вчепившись у Феєрією!.. видираючи сторінки!.. дуріючи від задоволення, перекидаєтеся, аж задихаєтеся…
— Рятуйте! Рятуйте!
Я залишаю вас із вашим нападом… харчанням… плазуванням… Дарма!.. Біжу до іншого… Чарівного створіння, рум'янця «жовтого карлика», наприклад, свого убивці-з-автоматом-під-дверима…
Одне лише запитання.
— Ну що, знайшов, де сквер Жюно, малюче? брехло!
І по пиці!
Уся розмова.
Я виношую плани, це для підтримки духу, але якщо геть осліпну, тоді звиняйте! Зашморгнуся і повисну! Так і знайте! Розплющу очі в іншім світі, але фатально знову вас побачу, як метушливо сповнюючи мрії, ви приторговуєте лютнями, ореолами! невинністю Серафимів! Терезонькою з Лізьє й гарненькою Оділь!.. зиск з усього!.. нічо' святого!.. усе на продаж! Молочний шлях! Пон-Неф!.. монастир Сесилії!.. бали і раути на білих хмаринках! ніжних хлопчиків-церковних хористів — на лотерею… гуртовий розпродаж часо-простору суперштейнових вигинів!.. Чимало трапилось трафунків, чимало дивних вод спливло попід мостами і патлатих риб!.. Від Муліно аж до Раппе[103]!.. і довгих!.. дам книжку почитати!.. ви або кешем банкнотнете, або вам буде не до сміху!.. Я вже розповідав про свої очі… сутінки… цвіль… самотиння… півголод… куди дивиться Червоний Хрест?.. такий старий, як я?.. Ти ба, він ще й питає?.. Червоний Хрест частує чаєм!.. Гарден партіз на Лонґ-Айленді!.. Де справедливість?.. А як же справжні страдники?.. от я — стражденний мордуванець! офтальміт! а я працюю!.. ретиніт!.. пелагра атакує очі… не тільки лікті й дупу!.. хвороба тюрем, розумію, але у мене ще з Африки!.. Як там потерпав!.. три кон'юнктивіти в Камеруні! Бікобімбо, Ріо-Крібі, поцікавтесь! місцинки дуже милі! тут сліпну від сліпання, а там сліпнув від сонця.
— Ох, і набрид! кінчаймо з ним! наслухались! під плиту мармуру! Замурувати!
— Осягаю вас! Нехай! Прозекторуйте! Вік! Запеклість! Особистість! усе є! Розтин? Браво! і моя неврома! Слава Дюпюїтрену[104]! Ах, і війни! І ваша підлість!
Доказ: роздають мій спадок!.. Ідіть лишень до палацу й запитайте такі собі «листи»… «Поза законом вважається померлим»… у «Великому реєстрі»… «Засуджений на все!» більш за все! Феміда кривосуду не цурається!
102
103