— А Арлетта?.. А Бебер?.. А Жаніна?.. мій душевний тягар?
— Він лукавить! викручується! Серун! Маріонетка!
— О, інвективи! у мене на них імунітет!.. подумайте, випроби!.. я більш не чую! ви мене не знітите, я вас люблю!.. Хочу вас знов побачити… Поговорити про таємне… ви почуєте… чутлива справа… секрет… на вухо! кілька слів… так треба!.. Якщо я вмру без цього… о, бідні люди! і віками вам буде невтямки… невже він нас увів в оману? чи не ввів? він нас розважив? чи забив нам памороки? га? витівки? фарс? тоді як вас зустрівши, шепну вам щось пікантне… Ох, і буде ж у вас вираз, якщо сам-на-сам!.. Теж хочу посміятися хоч трохи… тепер моя черга!.. моя!.. як на каруселі!.. не все ж вам!
Їй-богу! я вас знайду! справа честі! хоч би й у формі гнилих кавалків! посинілих тельбухів, з жалюгідним тваром, я вас знайду! навіть якщо вас розчавило танками, подерло, попалило напалмом, я вас знайду! я найвірніший у почуттях!.. навіть якщо вас стовкло у ступі, ваш будинок упав, ви під ним, я розворушу ваш порох, як Ейнар своє зруйноване бістро!.. Ви собі не уявляєте, який я запеклий! матиму спеціальний жезл — скіпетр для помийниці… з гаком на кінці!.. я вас знайду і підчеплю… ваш попіл просію крізь сито… якщо треба! ні перед чим не зупинюся! і навіть якщо ви виживете, миршаві, мізерні, розбещені сп'янінням від іонів… я вас впізнаю!.. нюхом вчую: ви!.. волосся! гар! посмішку теж!.. зухвалу!.. неповторну!.. яка мене гнітила десять років! Вона завмре у вас на тварі!.. О, з-поміж мільйонів обіймаю вас!.. ви усміхаєтесь!.. цілую вдруге!.. радість стрічі! уявляєте… і багато чого станеться! Ах, Трібуле[106]!.. Я не хиблю!.. зустрітися в таких безмежжях!.. диво! таке збентеження… знову разом!..
Жартую!.. Пустую!.. Та лишаюся серйозним!.. серйозність — це моя вілла!.. між нами, довірю дещо з планів на майбутнє… дві служниці… два велосипеди…
Критика покраїть мої твори? Дарма!.. Нічого не напише? Дарма-дарма!.. Вони вже стільки виблювали ненависті, скільки могли, місяцями, щоднями, щохвилинами, аж осушили всі отруйні залози… А я саме хотів, щоб іще поплювалися! стократ більше! щоб потоки!.. я купаюсь у їхній ворожості! її потоки то шумлять, то тихнуть, а мій ковчег пливе! головне, щоб чвиркало! чвиркало!.. Злість мене зваблює! найвірніша, найупертіша й найневідразливіша супутниця світу!.. любка знавіснілих ненависників: Я! я! я!.. убивця з кинджалом! гранатою! кураре! і звеселяє, і пащекує, і гарцює на всіх балах і гулях!.. ярмарках! у сафічних глибинах!..
— Його треба читати в гамівній сорочці! Ворог загалу! викриймо його! викриймо! шок! кардіозол! марнуємо! ах, як цінуємо! ах, як мордуємо! тарабаруємо! облизуємо! купуємо!..
Ото вже психи і психулі! те що треба! а кіно? то інша річ! Шухер! Більш не граю! Мінотавр і лабіринт! хто пожирає наших читачів? обкручує, висмоктує, ковтає? Усюдисуще кіно! Не кажу про тижневики-монстри в кіосках, що підступно захоплюють одурілих роззяв, а тут їх засилля кіно додавило! Мізки, гаманці!..
Гіпнотизери темряви!.. вільгість, вогкість, плюш, солодіння, зело, золото!..
Конкуренція!
Завдання з обов'язкового читання виконали! Маєте гарний вигляд! Погляньте на цих розімлілих глядачів і глядачок, вони, хиткі і бляклі, виринають із мороку глибин, вже не знають, де північ, де південь, де захід! все плутають! ліхтарі!.. метро!.. штани, спідниці!.. навпомацки! будинки!.. статі!.. поверхи!.. що голова, що дупа!.. їм тільки б знову там сидіти… Ах, ще помаринуватись! помліти! ще! побліднути! бліді, іще блідіші!.. забутися!.. розм'якнути! розтектися… уже все тече по килимах…