Перебріхують мій текст! Знову перевичищають мені камеру!.. іще шмат м'яса!.. Знову перезліплюють мене докупи! Кості! жили! і до тачки! і знову в путь! І мене знову трусить! Скільки шалу! А бруківка ще грубіша, матері твоїй ковінька! Брук набух! Підкидає, аж страх! я вкляк! укляк! з півночі, де я, до Женевільє! поміркуйте! Підкидає! а там сам брук! Трусить! Андре! Франсуа! Каналь! Родольф!.. і маленький Лео! і малюк Нартр!
— Це ви вже розповідали!
І не на одній сторінці! Не на одній! та й потім я верзу дурниці, це природно… після всіх мук! Я не криюсь! Мене кривдять, я відбиваюся! Більше напишу, більше заплатять! Business first! та й з першого читання ви все одно нічого не второпаєте! Знаю, про що кажу! Хворі! Рецепти! стократ! той самий рецепт стократ по складах, а вони не запам'ятали! хіба що його проспівати, того рецепта! змусити вивчити напам'ять! хором! так і ви! Надто конкретно, без нотаток, ви вже втекли! голівонька вже бо-бо!.. Я вас вже не знаходжу!.. Вам усе треба наспівати! знов і знов! Отож я вас трактую обачливо, описую по-свійському, з усім тяганням за собою! тачка!.. це образно, чи не так! Образно! Андре! Франсуа! Каналь! Родольф!.. усі з Французької академії! і без проволоки, запевняю вас, усе бігом-бігом! Ньо! Ньо! Обмінюються сороміцькими жартами! Вершки культури у галопі! І мерщій! а я потерпаю! а мене підкидає! купа моїх тельбухів і всі органи теж! і кінцівки, яких я вже не чую!
А вони сміються, от чоловікожери!
— Підеш! Підеш на цибулю! як добриво! бридота!
Чисто верхогони!
Це у них така дорожня пісня!
Ох, чую! Ох, чую! Я лише купка, грудка холодцю на дні тачки! і стук-грюк! Ох, бруківка! Ох, я ж знав! і малі! й величезні!.. лаппонські степи під Аррасом[126]! подумайте!.. Тачка заточується! вулиця! рух! вони пхають її просто під трамвай! навмисно! і бабах!!! здуріти можна! а вони по черзі, засукують рукава! «пхаю-не-зітхаю!» Марафон! супернавмисно! Чисте злочинство! Зарубав би стару бабу-процентницю, вони б зі мною краще повелися! замість мене патріотично приносити у жертву! отож, усе навмисно! Бачу малюка Бартра і дівчисько Ельзу[127]… з дна тачки бачу! Бачу! Вони женуться!.. хоч і добряче відстали! Гукають!.. Виказують мене деревам!.. Кричать!.. зубами скреготять! На мене кивають! Мене викривають!
— Йому заплатили! йому заплатили!..
А мої штовхачі не чекають!.. Без зупинок… без передишок!.. «Нумо, тачко! Нумо, падлюко!» Я ж кажу, вони по черзі мене котять!.. зі співом, зі скрипом, з галопом!.. фокусоподібно! Андре! Каналь! Естрема! Родольф! усі з Французької академії!.. Грандіозні й полум'яні!.. підтюпцем, їй-бо!.. шлях на Гонесс із Парижа!.. тачка димить!.. Ретонд!.. Комп'єнь!.. Труский ефект швидкості!.. Мене наскрізь стрясає!.. Підкидає, перемелює!.. я вже як каша!.. пелагра, підгнивання… весь букет! гноївка! як вони кажуть!..
— Зухвалець! гівнюк! нездара! твоя Батьківщина!
Співають! Співають!
Дорожню пісню.
Ох, Сена! Ох, от і Сена!.. Міст!.. Нарешті!.. Дефанс!.. І долина!.. Ні, це Неї!.. це ще не тут! ліворуч! ліворуч! вдовж берега… Сміливіше! Сміливіше!
— Лайнівка! Твоя душа лайнівка!
Ох, нарешті й поля!.. Ох, де розкидання перегною!.. доріжки… а вони не заблукали! Дошка! ще одна! і ще!.. Ох, рівновага! Вони тачку вже майже несуть!.. обережненько підносять… як копи авто Оріоля у Вашингтоні[128]… ви бачили? щоб нічого не теє!.. вчепилися всі в тачку!.. а я в ній сиджу!.. семеро! восьмеро! дванадцятеро! тридцять восьмеро рук! буквально мене підносять! і одним махом! плюх! перекидають!.. у гноївку плюх! От негідники! От харцизяки! раз — і все! одним махом! утопили! утопили! ковтаю! захлинаюся! Уаааа! По вуха у гноївці!.. Бачу їх біля краю ями! а себе в гноївці! вони регочуть! Дароносець і його Фарисейка! Захлинаються від сміху! Франсуа в єдвабних черевиках!.. Малюк Нарт!.. Убрані по-тирольському!.. у штанцях!.. і дворогих шапках!.. Двороги я вже бачив, але от штанці?.. Я їх з тачки не помітив… ти ба!.. вони геть шпарко хвицали! у туманному галопі! їхній галоп туманний! Усе в тумані!.. Та я їх чудово бачив біля краю!.. Височіли наді мною! І на мене сцяли!.. у мене дуже сильна воля!.. Вони на мене сцяли… усі! і малюк Нарт, і дівчисько Ельза… Втім, вона ні!.. Тільки не вона! Спіднє! їй не щастило скинути штанці! а вони мерщій їй помагати! а Ельза в сльози! от біда! а вони їй ґудзики повідривали і штанці подерли! несамовиті! Бачили б ви Дароносця! Франсуа! як їх корчі брали і Ларанґона! навіть поміч Нарта не придалася! Він сцяв згори на мене! став наді мною й цюняв, я бачив сам! і аж тремтів!
126
128