— Що у вас знову? — Стів розтягнув білосніжну усмішку на тридцять два.
— «Знову»! — пробурчав я. — Чому ледь що, одразу «знову»? Ми що, шта…
— «Дельта» з вами двічі літала! — засміявся Стів. — І це не беручи до уваги дрібних візитів. Ви мої постійні клієнти.
І справді. Двічі санітарний гелікоптер UH—60 Black Hawk возив нас із Франческою з авіабази у Гартфорд. Решту дрібних випадків я вже й не згадую.
— Голова болить, — сказав я. — З п’ятниці. Вона у п’ятницю була дуже нервова і лаялась, як старий моряк.
— Не блювала? — турботливо спитав Стів.
— Ні.
— Кава?
— Двічі, як і завжди. Але голова заболіла ще до кави. І сьогодні ось знову.
Під час усієї розмови Франческа чемно, склавши руки, сиділа на стільчику. Створювалося враження, що це тато привів дитину до педіатра і розповідав тому, що і як.
— ОК! — Стів щось швидко набирав на комп’ютері. — Я запитав результати МРТ із Хірургічного центру, де Франческа торік лікувалася від струсу, бо знаєш, як воно буває… Краще перестрахуватися. А тим часом я її огляну.
Стів повернувся до сицилійки і засюсюкав:
— Поміряємо тобі тиск, знімемо EEG[100] і дізнаємося, що з тобою.
Я не витримав і засміявся.
— Лікарю, ми боїмося уколів! — Франческа метнула на мене гнівний погляд, і я насилу вгамував сміх. — Усе, я пішов. Стів, тримай мене в курсі!
— Наскільки мені це дозволить лікарська таємниця.
— Франческо, будь чемна!
— Іди вже!
Франческа прийшла десь через годину. Нічого не змінилося. Вона така сама тиха й сумна. Здебільшого, щоб підняти їй настрій і повернути напарницю у робочий стан, мені достатньо п’яти хвилин розмови, філіжанки кави або чашки какао і однієї шоколадки. Але тепер усе було марно.
Франческа, здавалось, ось-ось заплаче.
Я подзвонив Джексонові.
— Стів?
— Гм… Джорджіо, зайди-но до мене.
У мене аж на серці похололо. Недавно Ярка мені розповідала, як несподівано в людей з’являється пухлина мозку, та й смерть сенатора Джона МакКейна[101] ще стояла перед очима. Тож відрізок шляху від нашого кабінету до оглядової Джексона я пронісся, як ураган.
Стів сидів за столом і клацав по клавіатурі.
— Джорджіо, будь ласка, зачини за собою двері. І сідай.
Мені й справді треба було сісти, бо Джексонів тон мене просто підкосив.
— Що там?
— Джорджіо. У неї депресія.
Я видихнув.
— Боже, Стіве, ти мене налякав!
— Депресія в таких людей, як Франческа, — це непросто. Ти ж знаєш, вона накопичує емоції. І якщо їх забагато, забагато різних подразників, виникає гостра реакція…
— Про це я знаю. Я вмію із цим справлятися.
— Але це особливий випадок… — Джексон уважно подивився на мене. — Ти також знаєш, що Франческа сама ніколи допомоги не попросить. Такі люди не вміють просити про допомогу. Відповідно, у них немає мотивації перемогти депресію.
— Але досі депресія легко долалася…
— Депресії бувають різні, Джорджіо.
— Може, докопатися до причини?
— Ні, — заперечив Стів. — Ти не зможеш залізти до неї у мозок. Ніхто не зможе. Усе, що ти зможеш, — відвернути її від лихих думок і мотивувати.
— А головний біль?
— Головний біль, Джорджіо, це симптом психоемоційного перенапруження. Біль я можу зняти. Але він тільки симптом. Якщо не подолати причину, він вернеться.
Я сильно задумався. Ситуація була гидка. Щось гризло мою напарницю, і я не міг зрозуміти, що саме, але треба було якось допомогти їй із цим упоратися. Це те саме, що воювати голіруч у темній кімнаті невідомо проти кого.
— Треба знайти кнопку, — сказав Стів. — Тригер навпаки. Відімкнути страх і тривогу. Шукай.
«Шукай». Легко сказати «шукай». «Шукати» те, не знаючи що. Не знаючи де. «Шукати» тоді, коли у тебе на голові навчання, робота з документами і взагалі повний завал. «Шукай».
У мене і в самого вже розболілася голова.
Напарниця, похнюпившись, сиділа на стільці.
— Франческо, ти як? — я присів перед нею навпочіпки.
— Голова дуже болить.
— Ти сьогодні молодець. Майже всю активну зміну відсиділа спокійно.
— Було важко.
— Я бачив.
— Що, так помітно?
— Помітно, cara mia. Дейв усю зміну просидів за моєю спиною і був готовий бігти до тебе, якби я його попросив. Але ти все сама зробила, молодець!
101
25 серпня 2018 року сенатор від штату Арізона Джон МакКейн помер від пухлини мозоку — гліобластоми.