Отож коли помолилася і щиро, від усього серця, попросила у Бозі за бабцю й дідуся, лягла на постіль та заснула глибоким і спокійним сном, аж поки не настав світлий ранок.
Оповідка п’ята
Петрусь вчиться читати
Наступного дня Петрусь приїхав на санчатах якраз до початку занять. Свій обід привіз у торбинці, бо так вже було в Дьорфлі заведено: обідати місцеві дітлахи йшли додому, а ті, які добиралися до школи із сусідніх сіл, чи, подібно до Петруся, спускалися з гір, всідалися за партами і, поклавши принесені з собою харчі на коліна, обідали. На обід було відведено годину, яку кожен проводив у власне задоволення. Потім знову розпочиналися заняття. В ті дні, коли Петрусь мав охоту піти до школи, він обідав, а потім йшов у гості до Вуя, відвідати Гайді.
Коли хлопчина зайшов у велику кімнату нового помешкання Вуя, йому назустріч кинулася Гайді, яка нетерпляче чекала на нього.
— Петрусю, я щось знаю! — гукнула мала.
— Ну то кажи.
— Ти мусиш навчитися читати.
— Я вже пробував, — як завше коротко кинув пастушок.
— Та так, але я не про те, — поспішно заторохтіла вона, — мусиш змогти прочитати написане.
— Не можу.
— Та не кажи такого, ніхто на цілому світі тобі не повірить, і я не вірю! — рішуче заявила Гайді, — бабуся з Франкфурта так мені й сказала: «Не вір у це!». Я навчу тебе читати і добре знаю, як це зробити, маєш вивчити букви, а потім кожного дня читати бабці одну або навіть дві пісні з її книжки.
— Ніц з того не буде, — буркнув Петрусь.
Його впертість у справі, яку дівчинка палко вважала хорошою та справедливою, роздратувала її. Злісно блиснувши очима, Гайді стала перед хлопчиком і погрозливо промовила:
— Я тобі розкажу, що буде, якщо не захочеш вчитися читати! Твоя мама вже двічі мені казала, що мусиш їхати в школу до Франкфурта, аби чогось навчитися. Я виділа ту школу для хлопчаків, як ми якось виїхали погуляти, Клара показала мені той страхітливо величезний будинок. Там вчаться не лише малі, але навіть дорослі паничі. І ти не думай, що в тій школі буде лише один такий хороший учитель, як у нашому селі. Там купа різних учителів, один за одним заходять всередину, всі в чорному вбранні, ніби до церкви у вихідний зібралися, а на головах у них отакенні капелюхи, — Гайді черкнула пальцем по підлозі, показуючи висоту вчительських капелюхів.
У Петруся холодок пробіг по спині.
— А ти муситимеш ходити до тих панів! — з притиском продовжувала страшну історію дівчинка, — а тільки спробуй не знати якоїсь букви чи слово неправильно написати. От тоді побачиш, як пани-вчителі з тебе лаха дертимуть[30] куди там Тінетті з її кпинами до них. А ти маєш знати, що Тінетта — великий мастак покепкувати з кого-небудь.
— Та буду я вчитися, — вичавив нарешті Петрусь чи то жалісливо, чи роздратовано.
Злість у Гайді відразу минула.
— От як гарно, то давай відразу, надовго не відкладаючи, й почнемо, — зраділа вона, діловито потягла хлопчину за руку до столу і принесла все необхідне для навчання.
У великій бандеролі від Клари була також книжечка, яка дуже подобалася Гайді. Вона згадала про неї ще вчора ввечері, бо це була абетка з віршиками, і її запросто можна було використати, щоб навчити Петруся читати. Вони повсідалися за столом, схилившись над книжкою, і урок почався.
Петрусь отримав завдання кілька разів поспіль називати букви в першому вірші, бо Гайді підійшла до справи старанно і хотіла бути певною, що він дійсно їх запам’ятовує.
Після кількох спроб мала вчителька зауважила:
— Ти так і не навчився, але нічого, я зараз прочитаю тобі вголос, а як побачиш, де яка буква, то легше буде складати їх докупи.
І Гайді почала:
— Скажеш:
— Я не піду, — вперся Петрусь.
— Куди? — не второпала Гайді.
— До суду завтра, — пояснив Петрусь.
— А ти вивчи три букви: «А», «Б», «Е» і нікуди не треба буде йти, — знайшла вихід зі скрутного становища дівчинка.
Петрусь кинувся до праці: почав так довго та вперто повторювати букви, поки Гайді не спинила його: «Ось ти вже й знаєш три букви». Вона підмітила, яке враження справив на Петруся віршик, тому вирішила використати це для подальших уроків.
— Я тобі прочитаю інші віршики, побачиш, як воно далі може бути.
Дівчинка почала виразно читати:
«А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є, Ж, З, И» —