А той з допомогою якогось дивачного пристрою викидав у вікна будинки і таким чином провітрював їх.
А той зцілював усі види виснаження — недокров'я, сухоту, худорбу, не приписуючи ні ванн, ні молочної дієти, ні припарок, ні пластирів, ні якихось інших засобів, а лише постригаючи хворих на три місяці в ченці. А вже як вони, за його запевненням, і в монашві не відпасуться, тоді й лікарська штука, і сама природа безсила.
Нарешті ще один лікар був оточений гурмою жіноцтва, поділеною двома шпалерами: в одній лаві стояли юні принадниці, привабниці, спокусниці, перелесниці, баламутки, зводительки, ладні кожному услужити, у другій — бабці, беззубі, каправі, зморщені, зчорнілі, тлінні. Пантагрюелю сказали, що лікар відмолоджує і переливає бабів, і вони його мудрацією перекидаються ось такими дівчатьми, тоді як оці дівчата теж уже бабували, а він саме сьогодні їх перелив і цілком воскресив їхню вроду, кшталти, гожість, зріст і ставність п'ятнадцятиліток-шістнадцятиліток, окрім п'ят, нині коротших, ніж замолоду. Ось чому, відмолоділі, вони ще й такі згодливі з мужчинами і одразу ноги задирають.
Бабці дуже побожно очікували кожна своєї випічки і все наглили лікаря і водно торочили, що для ґрисьок це ж горе, коли врода вже не та, а на втори ти слаба. І ливарник мав багату практику і гонорар чималий. Пантагрюель запитав, чи не змолоджує він переливанням і стариків; йому відповіли, що ні; а втім, мужчина може відмолодіти, живучи вкупі з перелитою жінкою, бо від неї підчепить п'ятий різновид пранців, так зване облуплення, або ж грекою офіазис[494], за якого люди міняють волосся і шкіру, як міняють її щороку змії, і тоді, буцімто до аравійського фенікса, до нього повернеться молодість. Ось він, правдивий живчик юности. Завдяки йому хирний дід робиться молодим, життєрадісним, як це, коли Еврипіду вірити, сталося з Іолаєм, або, з ласки Венери, з прекрасним Фаоном, якого так кохала Сафо, з Тифоном — заходами Аврори, з Есоном, який завдячував цим Медеї, а також з Ясоном, який, за свідкуванням Ферекіда і Симоніда, був нею переінакшений і відмолоджений, а зарівно, за Есхілом, і з мамками славного Бахуса, і не тільки з ними самими, а й з їхніми мужами.
Розділ XXII
Як прислужники Квінти поралися і як пані цариця призначила нас абстракторами
Потім я побачив, як багато хто з названих прислужників вибілює чорнюків, лише потерши їм животи дном кошика.
Інші трьома лисячими парами в одному ярмі орали піщаний берег моря, жодної зернини не втрачаючи.
Ще інші мили дахівку і стирали з неї фарбу.
А ті добували з води шмерґель (у вас він називається пемзою), для цього довго товкли її в мармуровій ступі і змінювали її субстанцію.
А ті стригли ослів і мали довгорунне руно.
А ті збирали з терника виноград, а з парила фиґи.
А ті доїли цапа і дійво зливали в решето, спосіб дуже економний.
А ті мили голови ослам і митель після миття не викидали.
А ті ловили сітями вітер, а з вітром і здоровенних раків.
Я бачив, як молодий сподизатор змисно добував зі здохлого віслюка бздо і продавав його по п'ять солей за лікоть.
Інший гноїв сехаботів. Ото була ласощ!
Але Панурґ почав страшенно ригати, побачивши, як ахащдарпанин гноїть цілий шаплик людської сечі у кінському гної, змішаному з цілим розливом християнської дрисні. Тьху, який нечема! А панський пушило нам розтлумачив, що таким дистильованим плином він напуває царів і великих князів і протягає їм віку на добру туазу, а то й на цілі дві.
Інші ламали ковбасу об коліно.
А ті обдирали вугрів із хвоста, а вугри кричали лише потому, як уже були обдерті, не те що меленські вугри.
А ті знічев'я творили щось велике, а велике зводили в нічев'я.
А ті різали ножем вогонь, а воду черпали решетом.
А ті клепали місяць із чавуна, а з молока хмари.
Ми бачили, як дванадцять прислужників бенкетували у затінку дерев і пили з гарних і вбирущих сосудів вино чотирьох гатунків, вино холодне, чудове, на всі смаки, і нам пояснили, що це вони, як заведено тут, піднімають погоду і що саме так піднімали в оні дні погоду Геркулес укупі з Атлантом.
А ті по своєму ліжку простягали ніжку, і ця справа здалася мені дуже гарною і корисною.
А ті клали зуби на полицю і в цей час не любили ходити до вітру.
А ті на великій клумбі старанно вимірювали стрибки бліх, та ще й твердили, що без таких вимірів важко буде заряджати царством, вести війну, порядкувати над республіками, і посилалися при цьому на Сократа, який перший звів філософію з неба на землю, з нетрудженої розваги обернув її на корисну і зисковну справу і половину своїх досліджень, як засвідчує квінтесенціал Арістофан, присвячував цим блошиним скокам.