Чарльз Вілан
Гола економіка. Викриття нудної науки
Слова визнання для «Голої економіки» Чарльза Вілана
Я рекомендую цю книгу всім, хто хоче краще розуміти основи економіки з найменшими зусиллями і найбільшим задоволенням.
Я буквально проковтнула «Голу економіку» від першої до останньої сторінки. Нарешті економіст заговорив до мене моєю мовою! Тепер я можу розуміти не лише значення всіх тих абревіатур, про які досі лише здогадувалася, але й те, як інститути й поняття, які вони пропагують, можуть вплинути — і дійсно впливають — на моє життя. Браво, Чарльзе Вілан, Ви зробили неможливе: перетворили вивчення економіки на захопливу, докладну й дуже веселу розвагу.
Від простого попиту і пропозиції до значно важчих понять у монетарній політиці — ця книга здатна пояснити нашу глобалізовану економіку весело й на одному подиху.
Перекладає загадковий і часом незбагненний жаргон професійного економіста мовою, доступною допитливому, хоча й роздратованому мирянину… Просто, лаконічно, інформативно й дотепно.
За якихось декілька уроків… Вілан може навчити найнеосвіченішого читача мислити, як економіст.
Робить економіку доступною, зрозумілою та привабливою… Простота викладу у Вілана не приховує явної закритості складних тем, таких як відносний добробут, глобалізація та важливість людського капіталу. Він дотепно показує: попри те, що економічні наслідки можуть бути глобальними, вони є ще й частиною нашого щоденного життя.
Ліа присвячую
Передмова
Вважається, що шотландець Томас Карлайл понад сто років тому приклеїв науці про економіку[1] ярлик «суперечливої науки», адже вона здавалася нудною, нецікавою, заплутаною і сповненою висловів на кшталт «з одного боку, з іншого боку». Справді, Гарі Трумен сказав, що для уникнення непорозумінь йому потрібні «однобокі економісти». Насправді Карлайл мав на увазі дещо зовсім інше. Він нагадав нам, що дефіцит проникає скрізь, — нам доводиться обирати між суперечливими задоволеннями, скрутою сьогодні та скрутою завтра, а також між суперечливими цінностями й цілями. А найбільше суворий шотландець наголошував на тому, що все має свою ціну і нічого не можна отримати без праці й відданості.
Чесно кажучи, багато хто вважає, що економіка й економісти — нудні в побутовому сенсі або взагалі відсталі. Є таке твердження: «Економіст — той, хто добре розуміється на цифрах, але не має здібностей, щоб стати бухгалтером».
Негативний образ економістів значною мірою виник через їхній потяг до заплутаної мови, постійного використання загадкових діаграм і складної математики. Ба більше, вони часто не визнають, що чогось не знають.
Чому ж економіка стала мішенню стількох жартів, і чому в багатьох студентів скляніють очі, коли їм доводиться вивчати курс економіки? Я гадаю, причина цього — що економісти загалом не вміють нормально писати, а більшість економічних текстів надто покладаються на алгебраїчні маніпуляції та складні діаграми. Крім того, мало хто з економістів здатен зробити економічний аналіз захопливим чи показати його стосунок до щоденного життя. Пропонована книга Чарльза Вілана змінює це все. Вілан має антимідасівський дотик[2]. Коли він торкається золота, то перетворює його на життя.
Це справді унікальна книга. У ній немає рівнянь, незрозумілого жаргону і незбагненних діаграм. Хоча рівняння й діаграми цілком можуть пояснювати численні економічні поняття, Вілан показує, що їх можна звести до звичної мови. Він розбирає економіку до її основ. Він показує, що термін «зрозумілий економіст» — це не оксюморон.
На цих сторінках ми побачимо, як часто незаслужено критикують економістів. Економічний аналіз — важка і складна галузь, у багатьох випадках складніша, ніж аналіз у природничих науках. Фізика може елегантно пояснити прості обмежені системи, як, наприклад, планети, що обертаються навколо Сонця, чи електрони — навколо ядра атома. Однак навіть природничі науки мають труднощі з розумінням природи цих явищ. Хорошим прикладом є прогноз погоди. Попри складні супутникові спостереження й витончені моделі прогнозування погоди, метеорологи часто не можуть досягти чогось кращого, ніж наївно сказати: «Завтра погода буде такою ж, як сьогодні». Правду кажучи, інерційна модель пропускає всі переломні моменти, однак зберігає прекрасні загальні результати. А коли синоптиків просять зробити довготривалий прогноз, скажімо, щодо глобального потепління, то порівняно з їхнім передбаченням економічні прогнози видаються на диво точними.
Економічна наука значно складніша, ніж фізика, оскільки ми зазвичай не можемо провести лабораторних експериментів, і тому, що не завжди можна спрогнозувати поведінку людей. Нова галузь поведінкової економіки привернула до себе значну увагу завдяки поєднанню зусиль психологів та економістів, однак ми все ще не здатні з точністю передбачити індивідуальну поведінку. Однак те, що ми не можемо зрозуміти всього, не означає, що ми не розуміємо нічого. Ми знаємо, що на поведінку індивіда сильно впливають стимули. Ми знаємо, що існує багато логічних закономірностей, і постійно розширюємо свої знання. Ми знаємо, що кожен продаж є одночасно й актом купівлі, і очевидні можливості для отримання прибутку важко не помітити — теорія спирається на основну ідею, що наші ринки цінних паперів цілком ефективні.
І попри всю свою неточність, економічна наука безпосередньо впливає на наше життя й відіграє критичну роль у виробленні публічних політик урядом. Економісти впливають на всі галузі державного управління. Сферою діяльності урядових економістів давно стало сприяння економічному розвитку, підвищення рівня зайнятості, а також запобігання зростанню рівня інфляції. Пам’ятаєте гасло найуспішнішої виборчої кампанії Білла Клінтона 1992 року? «Це економіка, дурню!» Стимулювання конкуренції й обмеження діяльності монополій (Міністерство юстиції), зменшення забруднень середовища (Агенція захисту довкілля) й надання медичного обслуговування (Міністерство охорони здоров’я і соціального забезпечення) — ось приклади основних видів діяльності різних урядових агенцій, що мають неймовірно важливі економічні складові. Дійсно, важко знайти політичні рішення в галузі оподаткування, соціальній сфері, у міжнародних, сільськогосподарських чи питаннях національної безпеки, що не мали б економічних наслідків. І наскільки б песимістичними не були політики щодо здатності економістів вирішити ці проблеми, порадами економістів нехтувати не можна. Як писав колись Джон Мейнард Кейнс: «Практичні люди, що вважають себе вільними від будь-якого інтелектуального впливу, зазвичай стають рабами якого-небудь збанкрутілого економіста. Божевільні при владі, що чують голоси з того світу, черпають свою несамовитість із творів наукового писаки минулих років».
Вплив економістів стає все помітнішим у бізнесі й фінансових спільнотах. Пітер Лінч, колишній керівник інвестиційного фонду Fidelity’s Magellan, якось сказав, що, маючи чотирнадцятихвилинну розмову з економістом, ви дванадцять хвилин втрачаєте марно. Іронія долі — інвестиційна діяльність професійних менеджерів таких фондів нині регулярно оцінюється на основі методів, розроблених фінансистами. Ба більше: економісти впливають на безліч інших бізнес-рішень. Вони проектують попит на продукцію таких різних між собою компаній, як General Motors і Procter & Gamble. Вони працюють у багатьох консалтингових компаніях, вирішуючи бізнес-задачі від стратегічного планування до інвентаризації. Вони допомагають інвестиційним фірмам створювати портфелі цінних паперів, аналізуючи співвідношення між очікуваними прибутками та ризиком. Вони консультують фінансових директорів корпорацій із питань дивідентної політики і впливу боргів на ціни простих акцій їхніх фірм. На наших фінансових ринках опціонні брокери в залах бірж носять із собою портативні комп’ютери із запрограмованими економічними моделями, що підказують їм ціни, за якими вони мають купувати чи продавати. Справді, економічний аналіз дуже корисний і для інвесторів, і для виробників, і так само для державних політиків.
1
В українській (і багатьох інших мовах) один і той самий термін «економіка» вживається і для позначення галузі суспільного життя, і для науки про цю галузь, тоді як в англійській — це два помітно різних слова. Навіть назва цієї книги дослівно звучить як «Гола економічна наука». Тому надалі для полегшення сприйняття книги ми розділятимемо їх, вживаючи у відповідних місцях (але не завжди) термін «економічна наука».