Выбрать главу

О’Ніл (роззирається в пошуках Айнштайна). Як завжди, він запізнюється.

Волоцюга. Запізнення — це привілей вродливих жінок і великих чоловіків. (Зненацька із нападом люті.) Годі! Мені вже це в пельку не лізе! Ви зіпсували мені життя!

О’Ніл. Та невже? Але принаймні ми дозволяємо вам і далі насолоджуватися життям злидаря. Хіба ні? Уявіть, що буде, якщо ми зазирнемо до вашої справи…

Волоцюга. Мені немає чого закинути.

О’Ніл. О, помиляєтесь, усім є що закинути!

Волоцюга. Це неправда!

О’Ніл. Правда, правда! А на декого стільки всього можна повісити…

Волоцюга. Годі!

О’Ніл. Можемо пригадати ваші гідні осуду вчинки: наприклад, порушення приватної власності…

Волоцюга. Та я просто поспати хотів!

О’Ніл. …розпусні дії в публічному місці…

Волоцюга. Я мився у річці…

О’Ніл…та силу-силенну несплачених рахунків…

Волоцюга. Нині навіть із милостині треба податок платити! Ви навіть Ісуса з апостолами запроторили би до в’язниці за ухилення від сплати податків!..

О’Ніл. Все, досить! Ось ваш об’єкт. Збирайте інформацію. Інакше…

Він виходить.

Айнштайн — значно більш млявий, ніж зазвичай, блідий і змарнілий — підходить до Волоцюги.

Айнштайн. Старий, маю для тебе чудову новину!

Волоцюга. Це ви про російську бомбу?

Айнштайн, явно здивований, деякий час мовчить.

Айнштайн. Що ви маєте на увазі?

Волоцюга (стривожено). Тільки не кажіть, що ви радієте російській бомбі! Принаймні не кажіть цього вголос.

Айнштайн (скривившись). Ет, бомба…

Волоцюга (ошелешений). Але ж ви казали, що виступаєте проти того, щоби бомба залишалася в руках у американців!

Айнштайн (зверхньо). Американська бомба… Без науковців із Європи американці й петарди не змайстрували б!

Волоцюга. То ви тішитеся з появи російської бомби?

Айнштайн. Та годі вам… Що за дурнуватий вислів? Бомба не може бути російською чи американською. До речі, якщо вже наділяти бомбу національністю, то, певно, вона буде француженкою. Французька бомба! Адже вчені, завдяки праці яких її було створено, — французи: Фредерік Жоліо-Кюрі, Ганс фон Гальбан та Лев Коварський із лабораторій Колеж-де-Франс у Парижі[8]. Це цілком їхнє дітище! Вони отримали патент іще в 1939 році! Проте після бійні в Хіросімі та Нагасакі французи не квапляться заявляти права на бомбу.

Волоцюга (стривожено). То ви раді чи ні?

Айнштайн (з гіркотою). Еге ж, зараз лусну від радощів…

Волоцюга. Себто?

Зненацька Айнштайн гикає, його нудить, він хитається, намагаючись на щось опертися. Волоцюга кидається до нього, щоби підтримати.

Айнштайн. О, даруйте… У вас немає води? Якщо я вчасно не прийму ліків…

Волоцюга. А з пивом вашу пігулку ковтати можна?

Айнштайн. Авжеж.

Запиває пігулку пивом і, розслабившись, зітхає.

Волоцюга. Проблеми зі шлунком? О, мені це добре відомо… У мене теж багате внутрішнє життя.

Обмінюються усмішками.

Волоцюга. Ну? То чому ви так радієте? Зізнавайтесь!

Айнштайн (загадково посміхається). Скоро взагалі не буде ніяких війн.

Волоцюга, не зрозумівши іронії, розуміє слова Айнштайна у прямому сенсі.

Волоцюга. О, це чудово! І коли саме?

Айнштайн. Після Четвертої світової війни.

Волоцюга. І чому ж, дозвольте вас запитати?

Айнштайн. Бо людей не залишиться. І все через бомбу В.

Волоцюга. Бомба В? Що це таке?

Айнштайн. Коли вона вибухне, не залишиться нікого, хто міг би поховати загиблих. Бомби А, себто атомні бомби, скинуті на Хіросіму і Нагасакі — цнотливі монашки порівняно з бомбою В, зробленою на основі водню.

Волоцюга. Спаси і помилуй…

Айнштайн. Хто вас спасатиме, Бог? Цікаво, куди він повіявся — у лабораторіях він явно буває нечасто. (Після паузи.) Що ж, тепер люди здатні знищити будь-яку форму життя.

вернуться

8

У 1939 р. група вчених на чолі з Ф. Жоліо-Кюрі в Колеж-де-Франс у Парижі встановила теоретичну можливість ядерної ланцюгової реакції та вивільнення атомної енергії. Після окупації Франції фашистами окремі члени групи подалися спершу до Великої Британії, а згодом до Сполучених Штатів, де продовжили свої дослідження. Гальбан і Коварський брали участь у проекті «Мангеттен».