«Пам’ятаю цей острів відтоді, як я ще був хлопчиком. Ніколи не думав, що робитиму щось подібне в цьому будинку. Добре, мабуть, що не можна передбачити свого майбутнього», — подумав він.
X
Генерал Макартур спохмурнів.
Чорт забирай, усе це дуже дивно! Зовсім не те, чого він очікував…
Він би з радістю перепросив і забрався звідси… Покинув усе це…
Але моторний човен уже повернувся на материк.
Він мусить залишитися.
Той тип Ломбард — не простий чолов’яга. Проноза. Він міг би заприсягтися, що тому чоловіку довіряти не можна.
XI
Коли пролунав гонг, Філіп Ломбард вийшов зі своєї кімнати й попрямував до сходів. Він рухався, неначе пантера, м’яко та безшумно. У ньому й було щось від пантери. Хижак, приємний на вигляд.
Він усміхався.
Тиждень?
Він збирався насолодитися цим тижнем.
XII
Одягнена на вечерю в чорну шовкову сукню, Емілі Брент сиділа у своїй кімнаті й читала Біблію.
Губи її при цьому ворушилися:
Потонули народи в ямі, котру викопали; у сітях, котрі приховали вони, заплуталася нога їхня. Пізнали Господа за судом, котрого Він звершив; злочинець спійманий учиненим руками своїми. Завернуть нечестиві до пекла3.
Її вуста зімкнулися. Вона закрила Біблію.
Піднімаючись, пришпилила біля шиї брошку з жовтого кварцу й спустилася на вечерю.
Розділ третій
I
Вечеря підходила до кінця.
Страви були смачні, вино неперевершене, Роджерс чудово прислуговував.
Настрій у всіх покращився. Вони вже розговорилися і навіть зачіпали особисті теми.
Суддя Ворґрейв, розм’якнувши після відмінного портвейну, розважав байками, не зраджуючи своєї саркастичної манери, лікаря Армстронґа та Ентоні Марстона. Міс Брент розмовляла з генералом Макартуром, у них виявилося кілька спільних друзів. Віра Клейторн розпитувала містера Девіса про Південну Африку. Містер Девіс дуже добре володів цією темою. Ломбард прислухувався до їхньої розмови, і його очі звужувалися. Час від часу він обводив очима інших гостей, вивчаючи їх.
Ентоні Марстон раптом сказав:
— Які чудернацькі ці дрібнички, правда ж?
Посеред столу на круглій дзеркальній таці стояли невеличкі порцелянові статуетки.
— Солдатики, — сказав він, — Солдатський острів. Цікава ідея.
Віра нахилилася вперед.
— Цікаво, скільки їх? Десять?
— Так, саме десяток.
Раптом Віра вигукнула:
— Так цікаво! Існує дитяча лічилка про десятьох солдатиків. У моїй кімнаті цей вірш висить у рамці над камінною поличкою.
Ломбард сказав:
— У моїй кімнаті теж.
— І в моїй.
— І в моїй! — підтвердили всі майже хором.
— Цікавий задум, чи не так? — зауважила Віра.
— Надто по-дитячому, — буркнув Ворґрейв і сьорбнув портвейн.
Емілі Брент подивилася на Віру Клейторн. Віра подивилася на Емілі Брент. Обидві жінки піднялись.
У вітальні були відчинені панорамні вікна на терасу, звідки доносився приглушений шум морських хвиль, що билися об скелі.
— Приємний звук, — сказала міс Брент.
Віра відрізала:
— Ненавиджу його.
Емілі Брент здивовано глянула на неї. Віра почервоніла. Вона заговорила, але вже спокійніше:
— Не думаю, що це місце надто приємне під час шторму.
Емілі кивнула.
— Без сумніву, узимку будинок порожній, — сказала вона. — Мабуть, важко знайти прислугу на цей період.
Віра пробурмотіла:
— Сюди завжди, мабуть, важко знайти прислугу.
Емілі Брент відзначила:
— Місіс Олівер пощастило знайти цю пару. Та жінка — чудова куховарка.
«Кумедно, що люди похилого віку завжди перекручують назви», — подумала Віра й сказала:
— Так, гадаю, місіс Оуен справді пощастило.
Емілі Брент витягнула із сумки своє вишивання. Вона саме почала засиляти нитку, але зупинилася.
— Оуен? Ви сказали «місіс Оуен»? — різко перепитала вона.
— Так.
Емілі Брент нервово засовалася.
— Я ніколи не зустрічала жодних Оуенів.
Віра подивилася на неї з подивом.
— Але це ж…
Вона не встигла закінчити фразу. Двері відчинилися, і до них приєдналися чоловіки. Роджерс ступав за ними, несучи тацю з кавою.
Суддя сів поруч із міс Брент, Армстронґ приєднався до Віри, Тоні Марстон підійшов до відчиненого вікна. Блор зі щирим здивуванням розглядав бронзову фігурку, гадаючи, чи й справді чудернацькі кути й викривлення уособлюють жіночу постать. Генерал Макартур притулився до каміна, посмикуючи себе за білі вусики. То була збіса смачна вечеря! Його настрій значно покращився.