Як промовистий факт участі наших предків у творенні християнських імен можна розглядати появу християнських імен Віра, Надія, Любов. їх багато хто вважає слов'янськими за походженням іменами, однак це не зовсім відповідає дійсності, бо насправді ці імена є кальками, тобто українським (старослов'янським) перекладом з давньогрецької: Πίστις [Pistis] – Віра; Αγάπη [Hagape] – Любов; Έλπίς [Helpis] – Надія. Причому ще у давньогрецькій мові онімізації зазнали не випадкові апелятиви, а назви трьох чеснот Божих, що віддзеркалюють засади християнського віровчення, на честь яких богобоязлива Софія назвала трьох своїх дочок – Πίστις – Віру, Αγάπη – Любов, Έλπίς – Надію.
До імен, християнське походження яких приховує їх українське звучання, належить також жіноче ім'я Сніжана: нині, по суті, не береться під сумнів його слов'янське походження, яке, як правило, кваліфікується як неологізм або як запозичення з болгарської мови. На наше переконання, українське ім'я Сніжана – калька з латинської назви ad Nives «сніжна, сніжана», що входить до складу повного найменування одного із стародавніх християнських храмів Рима – Santa Maria Maggore ad Nives. Ця давня римська християнська святиня називається «сніговою» (ad Nives), бо, за переказами, двоє римських монахів не знали, де їм закласти храм, тому в молитвах благали Бога, щоб той допоміг їм правильно вибрати місце. Бог послав їм знак: 5 серпня на одному з римських пагорбів Есквілін випав сніг. Тому храм було закладено на місці чудотворного снігопаду, що було відображено не лише у власній назві новозбудованого храму – «Сніговий», а й у новому християнському святі, що відзначається у цей день. Звідси й християнське ім'я Снігова, Сніжана.[10]
Адаптація чужомовних християнських імен в українській мові іноді могла супроводжуватися курйозними випадками, спричиненими як неуважністю священиків, так і слабким рівнем володіння ними церковнослов'янською чи грецькою мовами. Так, наприклад, форми родового відмінка чоловічих християнських імен типу Римма, Інна, Пінна, Зіна (а саме у формі родового відмінка записували імена святих у мінеях) були сприйняті як називний відмінок жіночих імен. Саме тому давні чоловічі імена Римм, Інн, Пінн та Зін серед українців та інших східних слов'ян стали звичними нині жіночими іменами Римма, Інна, Пінна, Зіна, одне з яких так геніально оспівав П. Тичина.
Іменотворчість українського народу особливо позначилася на репертуарі жіночих християнських імен. Оскільки кількість жіночих імен в церковному календарі дуже обмежена, вона ледь сягає кількох десятків, то, щоб урізноманітнити жіночий іменник, наші предки масово творили жіночі імена від чоловічих: Августа від Август, Адріана від Адріан, Василина від Василь, Іванна від Іван, Миколая від Миколай, Олександра від Олександр, Павла від Павло, Петра від Петро, Романа від Роман, Степанія, Стефанія від Стефан, Зінька від Зінько, Ониська від Онисько, Санька від Санько тощо.