У бібліотеці монастиря францисканців у Лімі Фейош натрапив на малюнок рельєфу у сторічному щоденнику преора, який підтверджував оповіді туземців про давнє існування кількох великих інкських міст, поглинених джунглями Амазонки. Фейош збирався знайти їх{55}. Інґа не приєдналася до першої частини експедиції, бо вона вважалася занадто небезпечною, але хотіла незабаром зустрітися зі своїм чоловіком у Перу. «Йому подобається досліджувати, — пояснила вона журналістові, — і мені також»{56}.
Приїхавши, Інґа знайшла лише, одного знайомого в Нью-Йорку — німецького єврея на ім’я Лотар Вольфф[1] — головного редактора в компанії, що випускала кіножурнал «Марш часу». У Данії перед війною Вольфф працював редактором фільму Фейоша «Мільйони в повітрі», в якому знімалася й Інґа. Хоча Вольфф і так вважав її примадонною серед акторок, вона ще заслужила його дружбу, постійно навідуючи матір Вольффа в Берліні під час своєї роботи кореспондентом там і розповідаючи йому новини про неї, допоки Вольфф не зміг безпечно забрати матір з Німеччини. Після прибуття літньої жінки до Америки Інґа пішла з нею та Вольффом на вечерю і помітила незадоволені погляди людей за сусідніми столиками: «Цілком зрозуміло, що розмови німецькою на публіці не надто вітаються»{57}.
Інґа ледь встигла заїхати в номер The Barbizon — двадцятитрьохповерховому готелі на Східній 63-й вулиці, — де переважно обслуговували молодих ділових жінок, коли отримала запрошення від дружини Веннер-Ґрена Марґеріт, перед яким не можна було встояти. Знаючи, що Інзі самотньо без Фейоша, Марґеріт запросила її приїхати відпочити у казкову резиденцію Веннер-Ґрена на Багамах, яку вони назвали Шанґрі-Ла.
Ще однією гостею на острові Гоґ стала красива і скандальна дебютантка з Нью-Йорка — Бренда Фрезьєр. З чорним як смола волоссям і яскраво червоними губами Фрезьєр була популярною лише через свою популярність. Національні медіа натхненно називали її «гламурною дівчиною Америки № 1» і робили головною фігуранткою новин — п’ять тисяч заміток за шість місяців у 1938 році — більше за будь-кого в Штатах, окрім президента Рузвельта{58}. Через надзвичайну віддаленість резиденції Марґеріт могла із задоволенням заявити, що її прекрасні молоді подруги можуть «прогулюватися голими під променями сонця!»{59}.
У Веннер-Ґренів не було своїх дітей, тож Марґеріт — ексцентричній колишній співачці з опери в Канзас-Сіті, подобалося брати молодих дівчат під свою опіку. Вона зголосилася написати подрузі — косметичній гуру Елізабет Арден, сподіваючись, що та допоможе знайти роботу для Інґи. У рекомендаційному листі Марґеріт благала Арден зустрітися з Інґою. Якби вона так і вчинила, то одразу б зрозуміла, що Інґа «може продати себе». Дещо перебільшуючи, Марґеріт писала: «На неї приємно дивитися, вона дуже освічена, володіє англійською, данською, шведською, французькою, німецькою та італійською, їй лише 25 (так!). Блондинка з чудовою шкірою і волоссям, дуже вродлива. Особливо у вечірній сукні… у неї чарівні вечірні туалети»{60}.
Хоча Інґа — шанувальниця моди — була заінтригована, вона не наполягала на зустрічі. Посилаючись на щільний робочий графік, Арден постійно відкладала знайомство, а коли вони нарешті побачилися, Арден здалася Інзі «несамовитою, вередливою, неприємною, але талановитою діловою жінкою»{61}.
Втім Арден згодом заявляла, що Інґа виглядала сумнівно і симпатизувала нацистам, хоча як вона це розгледіла під час короткої робочої зустрічі — невідомо. При цьому косметична гуру не одразу звернулася у ФБР зі своїми підозрами: лише через півтора року вона запропонувала доносити на Інґу в Бюро{62}.
Інґа не знала про підозри Арден, та не лише жахливий характер цієї ділової жінки змусив Інґу сумніватися стосовно подальшої роботи з нею. У той час їй довелося ще й думати, як забрати свою матір з Данії, куди нацисти, завершивши «дивну війну», вторглися та окупували 9 квітня 1940 року, коли Інґа все ще була у Шанґрі-Ла.
Інґа повернулася у Нью-Йорк і почала збирати всі необхідні дозволи на імміграцію Ольги до Сполучених Штатів. Невідомо, яку роль в успішному вивезенні матері з Данії відіграли колишні зв’язки Інґи в нацистській Німеччині, та вони точно не завадили.
Наприкінці травня, розпродавши більшу частину майна, Ольга отримала квиток на пароплав Manhattan, який вирушав у свій останній рейс з Генуї до Нью-Йорка напередодні офіційного вступу Італії у війну як союзника Німеччини по Осі. Ольга подорожувала разом із супутником: молодим данським письменником і другом доньки на ім’я Нільс Крістіан Блох, який одружився (і розлучився) з подругою дитинства Інґи. Опинившись в Америці, Блох спростив своє ім’я до Нільс Блок. Він з радістю зустрівся з Інґою знову.
1
Згодом Вольфф став знаменитим голлівудським кінопродюсером кількох фільмів: наприклад, Римська весна місіс Стоун.