Тепер мені доводиться вертатися до Пекла, де я, мабуть, перебуду ще з тисячу, а то і дві літ, поки десь знову із'явиться потреба в моїх коментарях. Передивляючися отож ще раз перед тим, як поринути назад у темну безвість давноминулих віків, оцю книгу, оцей торг, де дзвенять таланти[13], я бачу, що не сказав нічого про оповідання С. Пилипенка «Чув'яки».
Попереду я й не збирався нічого говорити про нього, бо вже прочитав десь у журналі, що «С. Пилипенко є український Генрі». (Генрі, о сине Матерії, то письменник, що жив у країні, яка з'явиться на світ куди пізніше, ніж я вмер, і дуже вправний письменник), Оповідання С. Пилипенка теж управне.
Але, о сине Матерії, скільки разів Стаґіріт учив вас не робити отак висновків! Ніколи не міркувати так: я ходжу в толстовці і написав роман, Толстой теж ходив у толстовці і теж написав роман, і значить я український Толстой. Така діялектика нікуди не годиться.
Коли ви написали перший роман, то насамперед покайтеся і спаліть його. Те ж саме зробіть і з другим романом. Тільки тоді, коли ви зрозумієте, що вашому романові ще дуже далеко до Толстого, тільки тоді друкуйте його; поки ж ви думаєте, що ви вже Толстой, паліть, паліть, паліть. Тоді ви навчитесь.
Але це про вас, о синове Матерії, а тепер про Пилипенка. Вправно написав оповідання Пилипенко.
І от, коли я дочитав і добрав, то в мене зосталося неясне вражіння. Не зовсім сподобався мені також авторів вибачливий тон, а також думка, що піґмеї не можуть творити великі поеми.
Я, Авероес, сказав би інакше. Я думаю, що велетні роблять великі діла, а піґмеям тільки і зостається, що творити величні поеми про діла, яких вони, бувши піґмеями, не можуть творити. Та все ж автор прекрасні знає слова і добряче ними орудує.
Ах, любий мій сине Матерії, мене, мудрого і спокійного Авероеса, бере сум. Ще півгодини мені зосталося перебувати тут, серед вас, а тоді я маю поринути назад у темні ріки забуття. Переді мною стоїть годинник, і, коли ввесь пісок пересиплеться вниз, я муситиму сісти на мітлу і летіти в Пекло. Які щасливі ви, що зостаєтеся тут, угорі, і творитимете далі життя. Які ви щасливі, що можете битися за щастя бідних і за долю тих, що працюють!
Я бачу, як ви веселою лавою ідете вперед, як перед вас репаються майбутні століття і пропускають вас у своє серце. Я бачу, як ви, молоді і потужні, копаєте в пустелі оазиси, долаєте моря і затопляєте гори. Я бачу, як ви не боїтеся вмирати, бо знаєте, що ви несмертельні.
Насаджуйте дерева – і з них виросте ліс. Будуйте будинки – і з них виростуть міста. Робіть машини – і вони завоюють вам світ.
Але час пливе, і мітла чекає на мене в кутку. Я можу ще один раз глибоко зідхнути земним повітрям. Пісок скінчився. Селям алейкюм!
______________________________
Примітки
Примітки додані упорядником даної інтернетної публікації 2019 року. А виноски у тексті належать самому Майкові Йогансену та редакції «Літературного ярмарку».
Майк Йогансен був не тільки автором альманаху «Літературний ярмарок», (саме там зокрема уперше надрукований найвідоміший його твір – повість «Подорож ученого доктора Леонардо…»), але і автором ідеї заснування цього альманаху, та автором назви. («Літературним ярмарком» у 20-ті роки минулого сторіччя харків’яни неофіційно називали квартал у центральній частині міста – відрізок вулиці Сумської від театру Шевченка до саду Шевченка, бо там містилася велика кількість літературних редакцій). Ідею Йогансена підхопив та втілив у життя Микола Хвильовий, заснувавши та очоливши цей альманах.
В редакції альманаху працювали письменники з добре розвиненим почуттям гумору, тож крім творів різних літераторів (віршів, п’єс, оповідань, повістей, романів, нарисів…) стали друкувати між ними і дотепні інтермедії, так би мовити – «прокладки»-коментарі. В 3 (133) лютневій книзі 1929 року у ролі такого «редакційного блазня» (як назвав цю «посаду» Леонід Чернов, що написав інтермедії до наступної книги «ярмарку») виступив Майк Йогансен (в попередніх книгах імена «редакційних блазнів» не вказувалися; можливо там інтермедії створювалися спільно декількома авторами. А в подальших книгах «редакційними блазнями» побували Володимир Юринець, Остап Вишня, Едвард Стріха (Кость Буревій)…
Більш докладно про це читач може дізнатися з викладених в Інтернеті праць Вікторії Назаренко «Ігрові стратегії альманаху "Літературний ярмарок" у контексті експериментальної літератури 1920-30-х років», «Композиційні особливості альманаху "Літературний ярмарок" (1928-1930)», «Майк Йогансен як "оформлювач" альманаху "Літературний ярмарок"».