Розглянувши ідеї Драгоманова щодо українсько-єврейських взаємин, зупинюся тепер коротко на його спробах впровадити ці теоретичні переконання на практиці.
1880 р. з друкарні Драгоманова в Женеві вийшла невелика брошура під назвою “Від групи соціалістів-євреїв” (“От группы социалистов-евреев”)[496]. Ця брошура закликала створити вільну єврейську друкарню, яка б видавала соціалістичну літературу мовою ідиш; вона також містила запитальник для збирання даних про становище єврейського народу в Росії та Галичині. Під брошурою стояв підпис: “за дорученням ініціаторів проекту: Родін”. Ми не знаємо, хто саме входив до цієї групи, але існує припущення, що псевдонім “Родін” належав якомусь Арону Вейлеру, який невдовзі повернувся зі Швейцарії до Росії, організував перші єврейські робітничі гуртки у Мінську, а потім скінчив самогубством[497]. Проте, можна вважати певним, що автор (чи автори) брошури був знайомим з ідеями Драгоманова, і здається вірогідним, що останній допоміг видати цей текст. Особливо у стилі Драгоманова різкий докір зрусифікованим соціалістам єврейського походження, які не хотіли працювати серед рідного народу. Постскриптум, підписаний Драгомановим і двома його співпрацівниками, Антоном Ляхоцьким і Михайлом Павликом, закликав українських соціалістів надати всіляку допомогу своїм єврейським товаришам.
Улюбленою ідеєю Драгоманова було створити міжнародне товариство представників різних східно-європейських етнічних груп, щоб друкувати соціалістичну літературу всіма мовами, якими розмовляли народи Росії, зокрема й ідишем. З цією метою він 1880 р. випустив листівку, адресовану політичним емігрантам із Російської імперії, що проживали в Західній Європі[498]. Ця пропозиція була обговорена на публічних зборах емігрантської громади в Женеві і відкинута більшістю присутніх. Драгоманов пізніше коментував цей епізод так: “Здавалось би, яке заперечення могла викликати думка про видання, скажімо, “Хитрої механіки” ще однією людською мовою, або, навіть “жаргоном”? А тим часом треба приписати тільки надзвичайним зусиллям і тактові головуючої на вищезгаданім зібранні особи, що воно не закінчилося великим скандалом. З яким озлобленням поставилися до нього промовці з російської та польської соціалістичної партії, а особливо євреї за походженням”[499].
497
Заславский Д. Михаил Петрович Драгоманов: Критико-биографический очерк. — Киев, 1924. — С. 112 (примітка N 1).
498
Драгоманов М. П. Вниманію соціалистовъ-эммигрантовъ изъ Россіи // Собраніе политическихъ сочиненій. — Т. 2. — С. 315–319.
499
Драгоманов М. П. Историческая Польша и великорусская демократія // Собраніе политическихъ сочиненій. — Т. 1. — С. 179.