Прибуття швидкого поїзда до Плоче затримувалося на сорок п'ять хвилин, потім на годину двадцять, потім аж на дві години. Дітям купили морозива, хоча був ранній ранок і, як відомо, вранці морозива не їдять. Але Данка не сердилася, що він порушив правило, яке одразу ж перестало бути правилом, бо його неможливо буде утвердити знову. Була щаслива, що по стількох місяцях бачить щасливим і веселим його. Він раптом знову почав голосно розмовляти, сміявся так, що відлунювали височезні склепіння вокзалу, говорив дітям: «Наглядайте за мамою, щоб не знайшла собі якогось Мікі Манойловича[82], доки тато в п'ятницю приїде!»
Щастя накочувалося хвилями, кожна наступна була більшою: Бато Мілун захлинався відчуттям абсолютної свободи, що його не затінювала жодна похмура думка. Він радів, що всі їдуть і що кілька наступних днів проведе сам, але навіть не це було причиною його найбільшого щастя. Щось у ньому здіймалося, прокидалося незнайоме, не схоже на всі відчуття, пережиті за п'ятдесят років. Мав постати перед новим життєвим досвідом, і не так уже важило, яким саме. Коли поїзд виповзав зі станції, Данка щось кричала йому з вікна, але він її не розумів. Байдуже, скаже, що хотіла, коли говоритимуть по телефону.
Відмикаючи вхідні двері, не подумав про пса, і в цьому була його помилка. Цезар промчав коридором, підскочив і сильно вдарив його, непідготовленого, в груди. Від болю забило подих. У квартирі панував страхітливий безлад. Білизна, стягнута з постелі, громадилася в кутку кімнати. Цезар ще й попісяв на неї на додачу. Після того стягнув зі столу скатертину, розбивши при цьому вазу, яку Данка успадкувала від бабці Міліци. Перекинув кухонний смітник, після чого, вочевидь, воював з двома пакетами з-під молока. Роздер їх на мікроскопічні шматочки, паралельно забризкавши стіни рештками молока.
Після всього всівся на рушника з ванної — якого відволік у дитячу — і закохано дивився на Бату, то в обличчя, то на його руки. Руками робиться таке й сяке, руки, на Цезарів погляд, — головне в його Баті.
А той — нічого, стояв і тримався за груди, міркуючи, з чого починати прибирання. Давно збагнув, що викричатися на Цезаря — безрезультатно. А якщо вдарити його — тільки затужить і злякається, миттєво перетвориться на маленького цуцика, який нічого не розуміє. Тому краще не кричати на Цезаря і ніколи його не бити. Користі від того однаково жодної, а Бато матиме чисту совість. Ніщо так не обтяжує людської совісті, говорив студентам на парах із етики, як погляд собаки, якого ти щойно побив за обпісяний килим. Студенти сміялися і не сприймали його всерйоз.
Увечері вони пішли на Батин Кубок чемпіонів, який щопонеділка відбувався у спортзалі середньої школи «Скендер Куленович». Цезар лежав за бічною лінією, вткнувшись носом у холодний паркет, і тільки очима водив у тому напрямку, куди біг легконогий нападник Бато Мілун, на прізвисько Кройф. Довкола нього бігали одинадцятеро грубих, старих чоловіків, чиї різкі запахи нервували Цезаря. Одного разу навіть загавкав посеред матчу, всі сміялися і казали потім, що Батин собака зробився вболівальником.
Тієї ночі Бато Мілун мучився від болю в грудях. Тихо лаяв Цезаря, що так його вдарив, а той лежав на Данчиній половині ліжка та слухав його. Двоє чорних очей з легким крововиливом у кутиках, як у людей, які довго були на вітрі чи яким дим в очі потрапив, зблискували в світлі вуличних ліхтарів. Залишаючись на самоті, Бато Мілун ніколи не опускав жалюзі. Як дитина, боявся темряви. Поринаючи в сон, пригадав: не запитав Данку, що вона там кричала з вікна потяга.
Наступного дня перед роботою відвів Цезаря до сестри з родиною. Жодних проблем із цим не було, він змалку звик залишатися там. Але, коли Бато ввечері приходив по нього, Цезарева радість завжди була безмежною. Та цього разу Бато не чекав удару в груди, ніби точно спрямованого м'яча з іншого краю поля, а захистився руками. Та Цезар усе одно підскочив, махнув головою і вткнувся мокрим носом у Батині руки. Був трохи здивований, бо таке сталося вперше. Відколи він виріс у великого пса, Бато шанував їхній спільний ритуал. Цезареві заборонялося скакати на груди іншим, він пильнував тієї заборони, чому ж тепер отак? Цезар знав: щось тут негаразд, і був стурбований хвилину чи дві.
82
Мікі Манойлович — Предраг «Мікі» Манойлович, знаменитий югославський та сербський актор, якого впізнають за фільмами Кустуріци «Андеґраунд» чи «Заповіт», французьким фільмом «Пекло» з трилогії за сценаріями Кесьлевського.