Повне усунення всіх займанців із українських земель, що наступить в бігу національної революції та відкриє можливости розвитку Української Нації, в межах власної держави, забеспечить тільки система власних мілітарних зброєнь та доцільна союзницька політика.
Відкидаючи в засаді традиційні методи української політики орієнтуватися у визвольній боротьбі на якогось із історичних ворогів Української Нації, українська зовнішня політика здійснювате свої завдання шляхом союзних в’зань із тими народами, що вороже відносяться до займанців України, як рівно ж шляхом належного використання міжнародних взаємовідносин для осягнення суб’єктивної ролі України в міжнародній політиці.
У своїй зовнішньо-політичній чинності Українська Держава змагатиме до осягнення найбільше відборонних меж, що охоплюватимуть усі українські етнографічні терени й забеспечуватимуть їй належну господарську самовистачальність.
V. ВІЙСЬКОВА ПОЛІТИКА.
Організація української військової сили буде поступно розвиватися, а її форма мінятися відповідно до трьох етапів політичного стану України: ворожої займанщини, національної революції, державного закріплення.
В обставах ворожих займанщин підготовку українських народних мас до збройньої боротьби, а зокрема підготовку організаторів та вишколених провідників перебере окремий військовий осередок.
Лише військова сила, що спиратиметься на озброєний нарід готовий уперто та завзято боротися за свої права, зможе звільнити Україну від займанщини та вможливити упорядкування Української Держави.
Оборону упорядкованої Держави перебере єдина, регулярна, надклясова, національна армія й фльота, що враз із територіяльними козачими частинами будуть збудовані на підставі загальної військової повинности.
Українська держава буде змагати до піднесення рівня культури й цивілізації в Україні, узгіднюючи культурний процес, побудований на основі свободи культурної творчости, з духовою природою українського народу, його історичними традиціями й вимогами сучасности, та викорінюючи лихі наслідки чужонаціонального поневолення в ділянці культури та психики народу.
Тільки розвиток тої культурної творчости й тих мистецьких течій, що зв’язані зі здоровими проявами в минувшині Української Нації та з культом лицарськости й вольово-творчим відношенням до життя, зможе збудити здоровий гін нації до сили й могутньости.
Кермування й догляд за шкільництвом як засобом виховання народніх мас у національно-державному дусі та встановлення шкільної системи, що піднесла би на належний рівень розвитку освіту українського народу, буде належати державі.
В основу народнього шкільництва ляже система української, державної, обов’язкової й безплатної, єдиної школи, яка забезпечуватиме всебічний, гармонійний розвиток людини та обійматиме й практичне, фахове-професійне виховання.
Приватні освітні установи та чужомовне навчання будуть допущені за дозволом держави в кожному окремому випадку та підлягатимуть контролі державних чинників.
Уважаючи релігійне почуття внутрішньою справою людскої особи, Українська Держава в цьому огляді стане на становищі повної волі релігійної совісті.
Приймаючи засадниче відділення церкви від держави, влада задержуючи необхідну контролю над церковними організаціями, — співпрацюватиме з українським духівництвом різних культів у справах морального виховання нації.
У школу буде допущена наука релігії тих культів, що не будуть виявляти денаціоналізуючих тенденцій.
Українська Держава буде сприяти розвиткові української національної церкви, незалежної від чужеземних патріярхатів, та українізації релігійних культів, що будуть діяти в Україні.
Беручи ідею Української Самостійної Соборної Держави в підставу свойого політичного діяння та не визначаючи всіх тих міжнародніх актів, умов та установ, що стан українського національно-державного розірвання сотворили та закріпили, Організація Українських Націоналістів ставить себе у категорічне противенство до тих всіх сил, своїх і чужих, які цьому становищу українських націоналістів активно чи пасивно протиставляться, та протидіятиме всяким політичним заходам єдиниць і колективів, що будуть відхиленням від повищих засад.
Не обмежуючись у своїй діяльності на той чи інший терен, але змагаючи до опанування української національної дійсности на всіх українських землях та на чужих теренах, заселених українцями, Організація Українських Націоналістів вестиме всеукраїнську політику державництва без надавання їй партійного, клясового чи якого-небудь іншого суспільно-групового характеру, та в прямій послідовності протиставляє її всім партійним і клясовим угрупуванням з їх методами політичної праці.
Спираючись на творчі елементи українського громадянства та об’єднуючи їх коло українського національно-державного ідеалу, Організація Українських Націоналістів ставить собі завдання оздоровити відносини в середині нації, викликати в українському народі державно-творчі зусилля, розгорнути українську національну силу на всю її широчінь, і таким чином забезпечити великій українській нації відповідне місце серед інших державних народів світу.
Відень, лютий 1929р.
Мартинець В. Українське підпілля. Від У.В.О. до О.У.Н.
/ В.Мартинець.-,[365]1949, с. 335–341.
№ 2
Витяг з устрою організаціЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
Членами доросту О.У.Н. можуть бути українці (ки) у віці 8-15 р.
Членами юнацтва О.У.Н. можуть бути українці (ки) у віці 15-21р.
Членами О.У.Н. можуть бути українці (ки), яким скінчився 21 рік.
Кожний бажаючий вступить в О.У.Н. подає до одного з відділів писану заяву з порукою двох дійсних членів ОУН.
Новий член впродовж 6 місяців вважається кандидатом.
Обов’язком членів є підлягати приписам Устрою, правильників, постановам і наказам усіх кермуючих органів ОУН, ширити ідеологію українського націоналізму, притягати нових членів і своєчасно платити членські вкладки.
ОУН на території України ділиться на 10 країв.
ОУН на чужині ділиться на 10 теренів.
Край ділиться на 5 округ.
Терен ділиться- відповідно до політичних кордонів- на держави.
Кожна округа й держава ділиться на відділи.
Відділ складається з членів ОУН, що перебувають в одній місцевості.
Відділ має гурти Доросту й Юнацтва.
На чолі відділу стоїть Управа в складі Голови й двох членів.
Голову обірають Загальні Збори Відділу. Членів Управи затверджують Загальні Збори на пропозицію Голови.
На чолі Округи чи Держави стоїть Секретар, якого призначає Провід Українських Націоналістів.
На чолі Краю чи Терену стоїть Провідник, якого призначає Провід Українських Націоналістів.
Законодавчим Органом ОУН є Збір Українських Націоналістів.
Членами Збору є всі Секретарі Округ чи Держав, усі ПровідникиКраїв чи Теренів, усі члени Проводу, усі члени Суду, Головний Контрольний і всі члени ОУН, що виконують ці чи інші самостійні завдання.
Виконавчим органом ОУН є Провід Українських Націоналістів.
Провід складається з Голови якого покликує Збір, і вісьмох членів, яких на пропозицію Голови затверджує Збір.
Кожний член Проводу, що стоїть на чолі Референтури, зветься референтом.
Фінансово-технічну контролю ОУН проводить Головний Контрольний, якого покликує Збір Українських Націоналістів.
Голова Проводу, Провідники, Секретарі й Голови Відділів мають право накладати кари на членів ОУН.